Горе за горем. Ще одна трагічна звістка прийшла у Теофіпольську громаду, принесла біль та смуток в серця жителів нашого краю. Захищаючи Батьківщину від страшних ворогів, виконуючи бойові завдання на східному напрямку, загинули патріоти, молоді, здорові чоловіки Василь Коломійчук та Валентин Журавель.
У кожного з них була своя життєва стежина, свої радощі, успіхи, невдачі, печалі, свої плани на майбутнє, як у всіх людей. Та все перекреслила жахлива війна, повномасштабна агресія російської федерації.
Василь Петрович Коломійчук народився у селищі Базалія 12 квітня 1987 року. Рано зостався без батька, тож, як старший у сім’ї, був опорою мамі Надії Олексіївні, сестричці та двом братам. Закінчив вісім класів Базалійської середньої школи, здобув робітничу професію у Базалійському професійно-технічному училищі. Працював на будівництві у Хмельницькому. Коли почалася російсько-українська війна, добровольцем пішов захищати східні рубежі України, став учасником Антитерористичної операції. Був хорошим сином, добрим братом, завжди турбувався про матір, сестричку Людмилу, про її п’ятьох дітей, братів Руслана та Владислава. 5 березня 2022 року знову пішов боронити рідну країну від російських загарбників. Загинув 18 квітня 2023 року біля села Новоселівка Сватовського району Луганської області. Залишився Василь Коломійчук назавжди 36-річним. Його поховали у рідній Базалії з військовими почестями у четвер, 27 квітня.
Валентин Васильович Журавель народився 13 листопада 1984 р. в с. Поляхова в сім’ї медиків. Закінчив Поляхівську ЗОШ І-ІІІ ст. у 2001 році із золотою медаллю. У селі про нього кажуть лише найкраще, адже був розумним, здібним, активним, товариським. Ось що про нього написав старший брат Павло:
«Ще з малих років Валентин захоплювався технікою, тож одразу вступив до Хмельницького Національного університету здобувати вищу освіту, який успішно закінчив у 2006 р. і здобув кваліфікацію інженера-механіка. Він здійснив свою мрію і став висококласним спеціалістом з ремонту автомобільної та іншої техніки. Починав кар’єру в автосервісі у Хмельницькому, але прагнув розвиватись і у 2008 р. переїхав до Києва. Завдяки високій кваліфікації інженера без проблем влаштувався в автосервіс популярного автовиробника. Успішно розвивав кар’єру за своєю спеціалізацією, змінив відтоді кілька аналогічних місць роботи. Ніколи не забував про допомогу мамі Надії Миколіївні в селі по господарству, старався приїхати до рідної домівки при кожній нагоді. Завжди віддавав себе своїй справі по-максимуму, тож мав мало часу для особистого життя. Попри те, у Києві зустрів своє кохання, одружився. В 2019 році у Валентина з дружиною Анною народилася донька Марія. Він працював, не покладаючи рук для своєї сім’ї, не забував про друзів, земляків. Минулої весни допомагав тут у селі всім, хто потребував, садити картоплю, дискувати городи, сіяти... Валентин хотів бути корисним там, де найбільше потрібно. Він був великим патріотом України і з перших днів “рвався” на війну, щоб звільнити нашу рідну землю від мраzi».
Валентин Журавель був мобілізований 3 листопада 2022 року. Героїчно загинув 20 квітня 2023 року під Бахмутом. Йому йшов 39-рік. Поховали Героя у рідній Поляховій з військовими почестями у середу, 26 квітня.
Імена Василя Коломійчука та Валентина Журавля будуть навіки вкарбовані на сторінках історії Теофіпольщини. Бо до останнього подиху гідно служили українському народові, до останнього подиху не зрадили військовій присязі та честі воїна. Вічна слава Героям! Слава Збройним Силам України!
А.Джус
