В кінці XVII століття у розвитку Чолганського Каменя (Чолгана) розпочався новий етап. У1681 році, власник поселення, Павло Кшиштоф Сенюта, передав посесію (володіння землями та людьми на певних умовах) князеві Станіславу Яну Яблоновському(1634-1702), Великому коронному гетьманові Речі Посполитої, видатному державному діячеві, блискучому полководцю.
Чолганський Камень (Чолган) та прилеглі до нього території, були повністю спустошені нападами татар 1593 р, 1618 р,1626 р, воєнними діями 1648-1649 років, зазнавали занепаду внаслідок Руїни (60-80 рр XVII ст). Станіслав Ян Яблоновський передав Чолган своєму синові, Александру Яну Яблоновському (1670-1723). Саме новому власникові, молодому князеві, гетьман Іван Мазепа видає грамоту, звільняючи його володіння у Чолганському Камені від сплати контрибуції (примусових грошових та натуральних платежів на користь армії, яка перемогла).
Важливою подією у житті Алексанра Яблоновського стає його одруження у 1698 році з Теофілією Сенявською, донькою князя Миколая Ієроніма Сенявського. Це була подія величезного значення у житті обох магнатських родів, представники яких були рівними у походженні, в майновому становищі та заслугах перед Вітчизною та королем.
Герб князів Яблоновських
Александр Ян Яблоновський, отримав блискучу освіту та виховання у стінах єзуїтських колегіумів Львова та Праги. Військовий досвід здобув під командуванням батька, під час оборони Львова від татар у 1695 році. У 1697 році сам очолив похід на Крим. Займав високі урядові посади - Великого коронного хорунжого, Корсунського, Бузького та Звенигородського старости. Тричі обирався послом на Сейм: у 1703 р, 1720 р та 1722 роках. Захоплювався астрономією та природничими науками. Батько та дядьки шукали для нього вдалої шлюбної партії.
Молодша від нього на 7 років Теофілія Сенявська, донька князя Миколая Ієроніма Сенявського та Цецилії Радзивіл, представниця давнього шляхетного роду. Сучасники відзначали лагідну вдачу дівчини, вроду та вишуканість манер. Теофілія була освіченою: знала іноземні мови, грала на музичних інструментах, читала. На жаль, досі жодного портретного зображення Теофілії не вдалося відшукати.
Молоде подружжя отримало у володіння величезні багатства та землі. Їхні маєтки знаходилися на Волині, у Київському та Руському воєводствах. 5 ключів - 40 сіл та декілька містечок: Лисянка, Завалів, Чолганський Камень, Ляхівці, Тихомель. У шлюбному договорі (інтерцизі) зазначено, що Чолганський Камень Александр дарує Теофілії у якості весільного подарунка.
Спочатку сім’я оселилася в Тихомелі, де було розбудовано будинок та двір. Саме тут народилися їхні діти-дочки Маріанна та Ядвіга, і син - Юзеф Александр. Теофілія побудувала каплицю, відреставрувала церкву.
Александр і Теофілія мали плани подальшого переселення, і в 1719 році князь отримує королівську грамоту Августа ІІ, якою король дарує привілей проводити щотижневі торги на базарі(у четвер), та сезонні ярмарки протягом року. Чолганський Камень, Чолган отримує нову назву Теофільполь (місто Теофілії, збереглася назва Теофіполь). Отримання королівського привілею означало не лише надання місту нових міських прав, а слугувало потужним поштовхом до економічного розвитку.
У 20-х роках XVIII століття князі Яблоновські будують у Теофільполі палац з парком, який слугує їм резиденцією.
Подружжя проводить активну господарську діяльність. Для залюднення краю князі переселяють селянські родини на нові місця проживання, запрошують кагал євреїв для розвитку ремесла і торгівлі. Архівні джерела( рахунки, розпорядження Александра та Теофілії, звіти управителів) свідчать, що у господарстві вирощували жито, ячмінь, горох, пшеницю. Значного розвитку набуло гуральництво та броварництво (виготовляли горілку, пиво та «хмільні меди»). Прибутковим заняттям було бортництво (розведення бджіл) та ставкове господарство. У ставах розводили рибу, будували водяні млини, на відкриття яких князі видавали патент(дозвіл).
Теофіпольські євреї-міщани утримували шинки та постоялі двори, орендували винокурні, броварні, млини, торгували крамом у крамницях. Тут продавали лляні, конопляні та бавовняні тканини, крупи, м’ясо, сіль, рибу, тютюн. Значна частина євреїв займалася ремеслом: ковальством, шевством, кравецтвом, ткацтвом. Тут були пекарі, різники, кушнірі. До князівської скарбниці євреї сплачували чинш.
Після смерті Александра Яблоновського у 1723 році( за іншими даними-у1733), Теофілія самостійно управляє маєтностями, бере участь у розгляді справ Кременецького гродського суду. Княгиня звертається до церковної влади з проханням дати дозвіл на заснування у Теофільполі монастиря та будівництва костелу. Вона стає фундаторкою монастиря Ордену босих братів Найсвятішої Трійці (тринітарів) і святині-костелу Пресвятої Трійці. Теофілія Яблоновська виділяє 40 тисяч злотих ( розміщені під проценти) та села Тараканівку і Вовківці на утримання ченців.
Генеральна дефінаторія польсько-литовської провінції тринітарів затврджує утворення нової релігійної установи, і у 1738 році перші ченці прибули до Теофільполя.
Будівництво розпочалося у1740(1741) році, наріжний камінь будівлі було освячено у 1742 році. 29 травня 1746 року єпископ Луцький і Брестський Антоній Кобєльський освятив костел, присвоївши йому ім’я Пресвятої Трійці, Зачаття Пресвятої Богородиці, Святої Теофілії, Святого Архангела Михаїла, Святого Каетана та Святого Іоана Непомука. 2 червня 1746 року було утворено парафію. Для храму Теофілія подарувала три особисті ікони: копію чудотворного образу Богоматері Ченстоховської, образ розп’ятого Христа, та Святого Онуфрія.
Ім’я автора проекту будівництва достеменно невідоме, вважається, що Теофілія Яблоновська придбала ескіз проекту у знаного архітектора Франческо Плаціді, до якого свої правки та уточнення вносив син княгині - Юзеф Александр Яблоновський.
У 1744 році Теофілія Яблоновська збудувала цвинтарну каплицю Святого Роха.
До своєї смерті княгиня проживала у Теофільполі, померла 2 вересня 1754 року у віці 77 років. Місцем вічного спочинку Теофілії Яблоновської та її чоловіка, Александра Яна Яблоновського, стала родинна усипальниця у Єзуїтському костелі Львова(нині Гарнізонний храм Святих Петра і Павла).
Світлана Станчук, вчителька історії та правознавства Теофіпольського ліцею №3.
