26 грудня відійшов у засвіти учасник бойових дій, ветеран Другої світової війни Абрам Рувінович Діхтяр з Базалії. Народився він 30 листопада 1921 року у Теофіполі у бідній єврейській сім'ї. У 1933 році родина, в якій вже було шестеро дітей, переїхала в Базалію. Абрам зумів здобути лише початкову освіту, закінчив п'ять класів. З дванадцяти років почав працювати. Допомагав батькові покривати бляхою дахи будинків місцевих жителів та навколишніх сіл. Ця професія згодилася йому в післявоєнні роки.
У 1939 році Абрам з матір'ю їдуть на Далекий Схід з надією влаштуватися на роботу , а потім перевезти туди всю родину. Працював на цегельному заводі. 30 грудня 1940 року його призвали на військову службу. Коли 22 червня 1941 року почалася війна, його, як кмітливого бійця, зараховують інструктором у групу підготовки призовників по володінню стрілецькою зброєю. Разом з ними охороняв далекосхідні рубежі Вітчизни.
А фронтові дороги подільського червоноармійця почалися д Орлом, на Курській дузі, а закінчилися в Австрійських Альпах. Визволяв Україну, Молдавію, Румунію, Угорщину, Югославію. Служив у піхоті, був розвідником, воював у складі Києво-Дунайської Червонопрапорної ордена Богдана Хмельницького дивізії 3-ого Українського фронту. Нагороджений орденами «Вітчизняної війни ІІ ступеня», «За мужність ІІІ ступеня», «За перемогу», медалями «За бойові заслуги», «За звільнення Будапешта», «За звільнення Бєлграда», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років», рядом ювілейних відзнак.
У 1944 році, коли визволили рідні місця, дізнався, що фашисти розстріляли батька, трьох братів, двох сестер. Повернувся в Базалію у травні 1946 року. У післявоєнний період працював у заготконторі. Займався і громадською діяльністю.Часто зі своїми спогадами виступав на сторінках тодішньої районної газети «Червона зірка», ділився роздумами з молоддю призовного віку. Проводив уроки мужності, зустрічі з школярами, брав участь в роботі ветеранської організації селища. Заслужив високий авторитет серед громадськості селища та ветеранів війни.
Відокремлений підрозділ організації ветеранів України Теофіпольської територіальної громади втратив мужнього бійця Другої світової війни. Війни, яка гострим лезом пройшлася по долях мільйонів людей. Та особливу незагойну рану вона залишила в його родині. Усі свої довгі роки життя він по-своєму бачив її жахіття. Та подумати не міг, що через 77 років знову повториться кривава бійня. На цей раз її розв'язав російський агресор.Тож Абрам Рувінович зі світлою надією про перемогу України над державою-терористом покинув земне життя.
Ми, ветерани громади, висловлюємо співчуття рідним та близьким покійного. Пам'ять про нього збережеться в поколіннях. Бо не згасла його зоря…
Рада та президія відокремленого підрозділу організації ветеранів України Теофіпольської територіальної громади
