Як і всі українські матері, ростили ми своїх синів не для війни. Та коли наша Вітчизна опинилася в небезпеці, коли посунула на рідну землю орда окупантів, наші сини встали на її захист. Пішов весною захищати Україну і мій дорогий синочок Микола Семенюк з Шибени. Бо служив строкову службу, і як принесли йому повістку, не ховався, а пішов воювати. Один Бог знає, що мені довелося пережити. Бо ж потрапив на гарячий Харківський напрямок, на передову, всі знають, які там були жорстокі бої під постійним  шквальним вогнем ворога. І так у постійній тривозі, від дзвінка до дзвінка, в щирих молитвах минали для мене місяці війни. А на початку листопада приїхав мій Коля у коротку відпустку. Яка то була для мене радість! Та скоро треба було вже збиратися назад.

Я дуже дякую моїм односельцям зі Святця, дякую жителям Шибени та Гаївки, дякую рідним та близьким, дякую однокласникам та друзям Колі з-за кордону,  які допомогли спорядити його в дорогу. Туди, де все треба мати своє: продукти, одяг, білизну, шкарпетки. Особлива моя подяка хрещеній мамі мого Колі – Людмилі Плігуновій (Стецюк) з Хмельницького, яка закупила термобілизну, шкарпетки, чай, каву, хлібці, печиво, дуже всього багато. Дякую жителям  Шибени та Гаївки, які зібрали кошти на закупівлю консервованої каші з м'ясом; дякую представникам Гуманітарного штабу Теофіпольщини Миколі Тимощуку та Василю Гандовському, які поїхали в Сатанів, привезли та дали Колі 60 баночок; дякую організатору штабу Андрію Петринюку, який надав для цього пальне. А як довелося Колі разом з його хлопцями виїжджати  на фронт і я звернулася до Андрія Петринюка з проханням заправити їх автомобіль, він також не відмовив.

Тож всім добрим людям від усього серця дякую за підтримку моєї дитини. Бо якщо всі люди це будуть робити, буде їм там, на передовій, легше. Хай вбереже Бог кожного бійця, чийогось сина, хай швидше настане наша перемога! Слава Україні!

Оксана Вольська, село Святець