Цінуймо живих

Цінуймо людей при житті,

Допоки робити це зможем,

Бо навіщо уже нагороди оті,

За могильні нести огорожі?

При житті нехай буде хвала,

Щира вдячність, словеснії перли,

Тож цінуймо живих, – вірогідність мала,

Що усе це треба померлим.

Живуча у нас традиція ця

(Прикро, та варто сказати):

Чекати фіналу, тобто кінця,

Аби по заслугах воздати?

Праведним ріжте правду у вічі,

Негідникам – також відверто.

Слово лікує, а не калічить,

Його треба живим, а не мертвим.

Запізніла надгробна печаль,

Ритуал поминальний і квіти.

Ніхто із могили, на жаль,

Посмертній хвалі не одвітить.

Тож ближніх шануймо іще при житті,

Доки всі дужі та гожі

Й ми всі у строю, ще в путі,

А не на смертному ложі…

Валентин Дузяк,
член Національної спілки журналістів України