Прочитала я в газеті повідомлення Миколи Люлька «Як так може бути?». Згідна з усім, що там написано. Хочу поділитися, як в нашому селі. Не без камінчиків на дорозі відбулися у нас зміни по благоустрою кладовища. Були і сварки, і непорозуміння. Але врешті ще весною відбувся схід села, де обрали актив, який мав відповідати за порядок на кладовищі. В нього увійшли Галина Кадай, Олексій Дзигалюк та Володимир Швець. Ходили по вулицях, збирали по 20 гривень на місяць (виходило 100 гривень на весняно-літній період). Деякі люди хотіли дати більшу суму, хто вже не проживає в селі, але мають могилки в селі, передавали гроші. Але були й такі, що ще й паплюжили активістів.
Потрібно віддати належне ініціатору цієї справи, активістці Галині Кадай. Спочатку вона просила то одного, то другого, щоб зрізали зарості кругом цвинтаря та на запущених могилах. А потім залучила свого чоловіка Олександра Кадая, тож допомагає утримувати кладовище в належному стані. Місцевий фермер Володимир Возний безкоштовно надав щитки, з яких Олександ Кадай зробив ящик для сміття. Побільше б таких активістів, як Кадаї, то був би порядок не лише на кладовищі, а й на занедбаних обійстях та по вулицях.
Не залишився осторонь і керівник місцевого відділку ТОВ «Україна-2001» Микола Гуменюк. Надав трактор та машину для вивезення сміття з цвинтаря, організував розчищення від дерев-самосівок. За кошти господарства замовив та встановив на кладовищі новий хрест.
Щира подяка цим людям, бо дійсно переймаються благоустроєм села, роблять все, що в їхніх силах. Якби всі вболівали за своє рідне село, за порядок в ньому, хоч би раз на місяць ходили на могилки, до тих, хто вже не з нами. Якби не тільки користувалися городами коло пустих садиб, але й підтримували на них порядок, то були б і вулиці чисті, і села гарні.
Ви скажете, що війна, що це не на часі. Але ми ні на хвилину не забуваємо про тих, хто нас захищає від проклятих рашистів. У кожного хтось з рідних чи близьких на передовій. А ми тут повинні бути активними, зібраними, і робити те, що в наших силах. З нетерпінням ждем перемоги над російською навалою. Слава кожному, хто нас боронить.
З повагою до всіх добрих людей, хто за Україну та з Україною
Євгенія Салацінська, пенсіонерка, село Волиця-Польова
