Погода

ЩОБ НАЩАДКИ ПАМ’ЯТАЛИ


Пригадується, у багатьох колишніх колгоспних селах успішно діяли кімнати трудової і бойової Слави, де було зібрано достатню кількість історичних та пам’ятних документів на відповідну тематику. У таких кімнатах можна було дізнатися про перших послідовників стахановського руху, флагманів трудового суперництва; чільне місце тут займали фотографії та прізвища земляків-героїв трудових і ратних подвигів.
У цих же кімнатах відбувались урочистості з нагоди посвячення юнаків і дівчат у робітничі й селянські професії. Тут же призовники давали клятву землякам перед службою в лавах Збройних Сил нашої держави. Ці кімнати були місцем укладання урочистих шлюбів молодого подружжя, коли воно ставало на весільний рушник… І кожен з нас після відвідин такої кімнати відчував себе ніби на аршин вищим, вартнішим, патріотичнішим.
Сучасні скептики скажуть, що це – високі слова. Ні! І ще раз – ні! Це підтвердять переважно навіть ті, кому нині щойно за 40 літ від дня народження, - хто ще пам’ятає ті роки, хто любить історію, сповна шанує її творців.


А щоб не бути голослівним, завітаймо до будинку культури села Кунчі, де, на щастя, збереглася кімната трудової і бойової Слави. Не дивлячись на «всілякі витівки» кожної нової влади, ми бачимо тут світлини односельців -бійців громадянської і Великої Вітчизняної воєн, афганців, атовців, чорнобильців. У місцевій сільській школі ентузіасти створили кімнату-музей старшому лейтенантові Григорію Попружному, котрий тут колись навчався, а згодом загинув в Афганістані.
З ініціативи голови фермерського господарства «Кунчанський» Володимира Пицюка (на фото) у школі створюється музейний куточок, приурочений відомому українському поетові Іванові Рибицькому, котрий у 50-ті роки минулого століття здобував тут освіту. Похвально, що фінансові й матеріальні витрати на це взяв на себе особисто керівник господарства.
Не буде перебільшенням, коли нагадаємо, що Володимир Пицюк, на противагу багатьом своїм колегам, з повагою ставиться до своїх попередників на посаді голови агроформування. Згадує усіх поіменно. Хоча, чого гріха таїти, - не кожен з них трудився в поті чола.
Отож, коли завітаєте до адмінбудинку ФГ «Кунчанський», то в його приймальні вашу увагу обов’язково приверне своєрідна фотоалея із промовистою назвою - «Наші керівники». Тут ви побачите Василя Дмитровича Рибицького (1951 – 1958 рр. – період роботи на цій посаді); Миколу Митрофановича Приходька (1958 – 1960 рр.); Миколу Кириловича Косенка (1960 - 1966 рр.); Филимона Миколайовича Данилюка (1966 – 1970 рр.); Олександра Дмитровича Мазурка (1970 – 1993 рр.); Віктора Івановича Гомілка (1993 – 1995 рр.); Павла Романовича Ліщука (1995 – 1996 рр.); Сергія Ісаковича Стучинського (1996 – 1997 рр.); Григорія Дмитровича Журавля (1998 р.); Миколу Васильовича Гончарука (1998 – 2000 рр.).
Через скромність свого портрета Володимир Володимирович тут не прилаштував, хоча, як ви зрозуміли, - ось вже вісімнадцятий рік очолює він у Кунчі сільгосппідприємство. І господарює він розсудливо, перспективно, як мовиться, - з олівцем в руках.
Розповівши про історичне шанування людей в Кунчі, ми сподіваємось, що цей позитивний приклад стане надбанням для інших. Не сумнівайтесь у своєму прагненні наслідування позитивного. Спробуйте! І ви переконаєтесь, побачивши результати.
Володимир РУБАШЕВСЬКИЙ