Все буде Україна!
З початку війни, коли наша батьківщина запалала від ворожих обстрілів, кожен українець відчув необхідність бути потрібним своїй державі, стати разом зі своїм народом до боротьби. Не залишились осторонь всенародної біди і жителі наших сіл – Ординець та Лютарівки. Всі чоловіки об’єднались для охорони, а жінки організувались у так званий «продовольчий фронт». Центром нашої місцевої волонтерської діяльності стала Ординецька гімназія. У приміщенні школи тепло, створені умови для роботи, а головне – тут безпечно, є облаштоване сховище на випадок повітряної тривоги.
Кожного ранку десятки жителів Ординець і Лютарівки поспішали до школи, де кипіла робота.
У спортивній залі розмістились з плетінням маскувальних сіток, їх виготовляли і зразу відвозили в Теофіполь. А у нашій шкільній їдальні жінки організували приготування їжі. Ініціативна група на чолі з Людмилою Мельник забезпечили збір коштів та закупили все необхідне. Багато поприносили продуктів з дому, з порожніми руками ніхто не йшов, бо всі знали, для кого готуватимемо. Допомогли і наші господарства – відділки ТОВ «Україна-2001» та ТОВ «Волочиськ-агро» («Астарта», Київ), за що ми дуже вдячні їх керівникам.
Також за розуміння та підтримку висловлюємо вдячність і Теофіпольському селищному голові Михайлу Тененеву.
Всі разом ми об’єдналися для спільної мети – допомогти нашим захисникам. Налагодили логістику, є потреба у готовій їжі, ми її готуємо і зразу ж відвозимо у Старокостянтинів або у Хмельницький центр допомоги Збройним Силам України при Хмельницькому Національному Університеті. Разом з Світланою Галій та Оксаною Дмитрук ми завжди супроводжують наші доставки. Збираємось два рази на тиждень, по 40-45 жінок, готуємо смачні і домашні страви, пакуємо, обов’язково маркуємо і відвозимо нашим хлопцям.За період роботи жінками Ординець та Лютарівки приготовлено і відправлено до двох тонн готової продукції. Всі згуртовані, дружні, готові віддати все для своїх синів-захисників. Наші страви пахнуть рідною домівкою і це – величезна мотивація для кожного – і того, хто на війні, і того, хто готує. А оте «Дякуємо, дівчата, все дуже смачно..», написане нашвидкуруч на клаптику паперу, є найбільшою нагородою.
Ми щиро вдячні всім, хто долучається до нашої справи, а ще пишаємося своїми односельцями, які не зупиняються ні перед чим у досягненні мети. Разом ми здолаємо будь-якого ворога!
Кожного разу, коли готуємо чергову порцію домашніх смаколиків, мріємо про те, що приготуємо до дня перемоги і віримо, що цей день швидко настане. І так буде, бо ми – разом!
Ми – сильні ! І все буде Україна!
Ніна Чернега, вчителька української мови та літератури Ординецької гімназії
