Відлуння війни
Написати до газети мене спонукала замітка Леоніда Реви з Базалії «Могилу свого діда знайду», де онук збирається поїхати на могилу загиблого діда-фронтовика в Польщу. А давно мене гризло, мучило ось що. Родом я з Борщівки, дівоче моє прізвище Майдан. І от в пам’ять про батькового брата, Федора Марковича Майдана, залишилося в нашій родині лише три фотографії. Був Федір 1917 року народження, у 38-ому році призвали його на строкову службу. Розказували бабуня Салька, що був він башковитим хлопцем, дуже за ним тужила. Служив у місті Луга Ленінградської області, датована перша фотографія саме 1938 роком. Напевне, брав участь у радянсько-фінській війні, бо ж на другому фото, позначеному 1940 роком, де він курсант вищого політичного військового училища у Горькому, на формі у нього якась медаль. Ще ж він тут із-земляком, теж з Борщівки, Майданом Корнієм Григоровичем.
Загинув Федір в перші дні війни. Знаємо про це з довідки з райвійськкомату, підписану колишнім районним військовим комісаром Віктором Мовчаном.
Це свідчення з архіву, де значиться, що молодший політрук батареї 42 –ої танкової дивізії Федір Маркович Майдан помер від ран 2.07. 1941 року. Так і написано в Борщівці на обеліску загиблим односельцям у роки Великої Вітчизняної війни. Однак чомусь у книзі Івана Стасюка «Навічно в пам’яті народній» зазначено, що Федір Маркович Майдан мобілізований у 1941 році, рядовий, загинув у червні 1944 року. Десь щось автор тут переплутав.
Ще ж на обеліску в Борщівці написано, що також загинув і Григорій Корнійович Майдан, хоч думаю, що на фото було написано правильно.
Гризло мене, що спливає час, а ми навіть не знаємо, де Федір захоронений. Порадили мені зайти на сайт Об’єднаного Банку Даних «Меморіал». Дійсно, знайшли там інформацію, що помер від ран 2 липня 1941 року. І більше нічого. Була ж там, під Ленінградом, на початку війни страшна м’ясорубка. Німці стрімко наступали, наші відступали, гинули тисячами. Хаос, паніка, ніхто нікого не хоронив.
І хоч минуло вже 77 років з початку цієї страшної війни, її жертв забути не можна.
Віра Шуляк,
село Новоставці
