Погода

Дорогі брати і сестри!

Упродовж тижня після Великодня українці вшановують померлих рідних та близьких. У народі ці дні називають по-різному: “проводи”, “гробки” тощо. Церковна ж назва – Радуниця. Традиція у всіх одна – йти на цвинтар з пасочками, крашанками та цукерками. Окрім того, на знак пошани могили прикрашають квітами. Найчастіше – штучними. І поки весь світ б’є на сполох через забруднення планети пластиковим сміттям, в Україні кладовища перетворюються на такі собі «пункти прийому пластмаси». То чи потрібні мертвим мертві квіти?


Але почну з того, що нести вінки, букети, кошики із пластиковими квітами на цвинтар для когось – звичка, для когось – традиція, а дехто просто вважає, що так треба. Чому треба – відповісти важко, але так вже склалося роками. Люди хоч якось хочуть прикрасити місця поховання рідних. Так, зараз встановлюють пам’ятники, які навіть і не передбачають місця для квітів. Але ж багато старих могил, де хрести мають понурий вигляд. От і прикрашають їх штучними вінками.


Штучні ж квіти довговічні і не в’януть, їх можна змінювати раз на рік. Хтось каже, що вони дешевші, ніж живі. Хоча тут можу посперечатися – на ринках більш-менш пристойний букет штучних квітів коштує від 70 гривень. То чи хіба не краще принести хоча б одну, але живу квітку?! Не обов’язково купувати найдорожчі і якомога більше. А ще краше висадити багаторічні квіти, які витривалі до різних погодних умов і не потребують багато часу для догляду.
Приносити живі квіти на могилу – звичай давніший, ніж зі штучними прикрасами. І він справді традиційний, адже квіти показують нам швидкоплинність життя та минучість земної краси. Цвіте квітка, усі насолоджуються її красою, а завтра її зривають. Так і людина – сьогодні живе і радіє, а завтра може прийти смерть. “Дні людини як трава, як цвіт польовий, так відцвітають”, – казав цар і пророк Давид.
А чи мають якусь релігійну основу штучні квіти? Не думаю. Кажуть, що мертвим – мертві квіти. І тут не погоджуся, це все забобони. Адже ми несемо квіти як прояв поваги до людини, знак вшанування пам’яті про неї. Штучні квіти не мають справжності, а отже і щирості.
Та це не головна причина, чому й екологи, й церковники проти пластикових прикрас на могилах. Пелюстки штучних квітів виготовляють із синтетичних тканин – поліестеру, латексу, органзи, оброблених різними хімічними речовинами. Їх фарбують переважно аніліновими фарбами, Переробці штучні квіти не піддаються, адже важко встановити тип пластика, у них є багато побічних матеріалів, які важко розділити. Тому коли вони опиняються на смітнику, то продовжують виділяти токсичні речовини і забруднюючи повітря, ґрунт і ґрунтові води. Розкладаються вони понад 100 років.
Купівля штучних квітів та вінків – вибір кожного з нас. Можливо не всі до кінця розуміють їхню шкоду, а можливо просто важко викорінити звичку, набуту роками. Але пам’ятайте: повага до померлих рідних і близьких людей виявляється не у найбільшому та найяскравішому штучному букеті, який стане екологічно небезпечним для живих людей, а у спогадах про життя людини та у молитвах про неї.
Отець Василь Крисак, благочинний
Теофіпольського округу Православної Церкви України, митрофорний протоієрей