Наше духовне джерело

9 листопада ми відзначаємо велике свято – День української писемності та мови. Це день, коли у нас є нагода вклонитися Слову в його красі та виразності, влучності та розмаїтті. Мова, душа нації, як величний Дніпро, увібрала крапельки, струмочки, потічки слів, приказок, думок, текстів, живого спілкування. Український народ має давню історію, він витворив оригінальну й неповторну культуру, відому всьому світові. Однак найголовнішою його ознакою, що дає йому право називатися нацією, є мова – його найбільша духовна цінність, його суть і основа буття.
Пригадуються слова геніальної поетеси Ліни Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову».
Мова є генетичним кодом, адже у її глибинах народилося культурне надбання, яким може пишатися український народ. Наша рідна українська мова загартована історією і відточена творчістю талановитих письменників України.
Наше ставлення до рідної мови формує ставлення світової спільноти до нас, як до нації.

Від нас залежить, якими побачить українців світ. Зберігати і розвивати рідну мову – це будувати незалежну, справді вільну країну, виховувати гідних представників свого народу і пишатися Батьківщиною.
Тому в нашій школі приділяється надзвичайно велика увага вивченню рідної мови, грамотному володінню державною мовою і звісно, патріотичному вихованню школярів. Напередодні цього чудового свята Із дітками початкових класів Тетяна Лавренюк і Ніна Романюк проводять різноманітні мовні вікторини, конкурси малюнків. Надзвичайно подобається наймолодшим учням участь у мовних квестах, конкурсах віршів про рідну мову, які зі своїми вихованцями проводимо разом з Світланою Коцюб’юк.
Наші діти є активними учасниками Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика, який щорічно проводиться в листопаді. Приємно зауважити, що учні майже завжди займають призові місця. З неабияким задоволенням діти беруть участь у ХI Міжнародному мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді ім. Тараса Шевченка. Готуючись до участі в конкурсах, до уроків, до ЗНО, учні старших класів залюбки користуються послугами відомих пречудових сайтів: «Мова - ДНК нації», «Тренажер з правопису української мови» та інших.
Зрозуміло, що за цим усім стоїть щоденна нелегка, наполеглива праця вчителів рідної мови Галини Гуральник і Оксани Самойлюк.
Перші дні листопада є днями пам’яті померлих. Звісно, ми згадуємо наших рідних, близьких, які назавжди пішли у потойбіччя, за якими так болить і сумує душа. А ще перед очима зринають обличчя тих, хто залишив надзвичайно великий слід на землі, хто жив і працював для інших , хто був і назавжди залишиться щирим українцем. Ці слова про ніким незабутого Почесного голову Волицького господарства Петра Андрійовича Кравчука. Ніколи не забудеться його майже досконала рідна мова, вміння підібрати влучне слово, порівняння, українські дотепні жарти. А ще всі пам’ятають Петра Андрійовича як прекрасного оратора.
Можна тільки уявити, як втішається дідусева душа успіхами та творчими перемогами онучки Даринки Кравчук(а сьогодні це досвідчений адвокат Дарина Василівна!), яка, безумовно, причетна до прийдешнього свята. Адже Бог обдарував цю красиву дівчину напрочуд великим поетичним талантом. Її глибокими,проникливими та зворушливими поезіями маємо змогу насолоджуватися на сторінці Фейсбук та інших соціальних мереж.
У ці жалобні дні низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю померлих вчителів школи, які навчали не одне покоління учнів грамотному письму, виховували любов до рідного слова.
Користуючись нагодою, від душі вітаю зі святом досвідчених вчителів початкових класів Ганну Гуральник та Віру Денисюк, усіма улюблених вчителів української мови та літератури Галину Кисіль і Юлію Романюк, які наразі знаходяться на заслуженому відпочинку. Скільки здоров’я, сил вкладено ними для навчання грамотного письма, розвитку мовлення колишніх учнів школи, а нині успішних, конкурентноспроможних українців! Прийміть слова глибокої вдячності та поваги, наші дорогі!
Бажаю нам всім утверджувати рідну мову, дбати, щоб цей нетлінний скарб служив єднанням між поколіннями, возвеличував Україну й українців. Нехай Материнське Слово буде для нас духовним джерелом життя і оберегом. Не з примусу, а лише за покликом власного сумління та гідності плекаймо у душі любов до рідної мови. Зі святом!
Тетяна Ящук, вчитель початкових класів
Волицької ЗОШ І-ІІ ступенів