Деталі

Категорія: № 2 від 9.01.2020 року

Перегляди: 934

У Бжоли

справді смачно

З 1 серпня 2018 року Алла Бжола з Новоставець зареєструвалася фізичною особою-підприємцем. Так повернулася її доля. Хоч здобула економічну освіту в Хмельницькому інституті економіки та менеджменту, більше двох десятків років працювала в новоставецькому господарстві. Спочатку вагарем, коли була ще школяркою, потім обліковцем на тракторному парку на фермі в Кривовільці, диспетчером в центральному офісі, а вже у філії «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП» – бухгалтером по розрахунках з банками.
- І от в один момент, - розказує Алла Василівна, - майже два роки тому, оскільки у філії розпочалася реорганізація та скорочення, директор Володимир Прокопчук та фінансовий директор Олена Цісар запропонували мені стати підприємцем, взяти в оренду їдальню господарства та надавати послуги з харчування. Я три місяці плакала, переживала, як воно буде, чи справлюсь, чи зможу. Хоч, чесно зізнаюсь, десь в глибині душі я хотіла чимось подібним займатися, навіть просила чоловіка, щоб купив для мене маленьку кав’ярню. Та на це у нас не вистачало грошей.

Детальніше: Запрошуємо

Деталі

Категорія: № 2 від 9.01.2020 року

Перегляди: 2672

Теофіполю -  600

2020 рік для всіх нас особливий. Адже нашому славному містечку офіційно виповниться 600 років. Дякуючи шановному Івану Архиповичу Стасюку (хай йому земля буде пухом), його працям з історії Теофіполя, нам стало відомо, який важкий шлях пройшли жителі селища за цей час.
У своїй статті, користуючись його науковими дослідженнями, я хочу викласти основні віхи цього шляху, тим більше, що не всі жителі селища мають твори Івана Архиповича і не всі їх читали.
Дату заснування селища історикам не вдалось встановити. Проте писемна згадка про Теофіполь під назвою Камінь наводиться в дарчому акті великого князя Литовського Вітовта своєму слузі Павлу від 30 липня( 7 серпня за н.с.) 1420 року. Цим актом Павлові Ярмолинському,( згодом Єловицький), надалась земля з селищем Камінь (Теофіполь), Новоставці, Коров’є, Турівка, Рідка, Єлізаветпіль, Святець, Лазучин, Воронівці, Поляхова. Ярмолинські володіли Каменем 120 років. Після них 65 років він належав Чолганським, а тому став називатися Чолганським Каменем.
Після возз’єднання в 1569 році Польщі і Литви, Чолганський Камень підпорядковується Польщі, а ним 57 років стали володіти землевласники Сенюти. У 1681 році його купив князь Станіслав - Ян Яблоновський. Його син Олександр у 1698 році одружився на Теофілії Сенявській. Спочатку вони жили в Ляхівцях (Білогір’ї), а після його смерті у 1723 році Теофілія Миколаївна поселилась у Човгані, який 30 січня 1739 року перейменувала на Теофіполь, тобто місто Теофілії ( у перекладі з грецької – Боже місто). Саме вона, її син Юзеф-Олександр і внучка Теофілія перетворили селище в одне з кращих містечок Волині.

Детальніше: Наша історія

Деталі

Категорія: № 2 від 9.01.2020 року

Перегляди: 841

ДОЛЯ,

ДОЛЕНЬКА…

Коли воїни-афганці Теофіпольщини гуртом збираються в райцентрі в дні пам’ятних дат, то з ними майже щоразу присутня невисокого зросту симпатична жіночка. Вони разом відвідують Божий храм святої Покрови, беруть участь у мітингах і зборах, тематичних зустрічах і вечорах, покладають квіти і запалюють свічі на могилах загиблих і померлих вже нині «афганців».
Хто ж ця миловидна жінка? Вона – дружина воїна-інтернаціоналіста Миколи Тимощука, який 2012 року відійшов у потойбічні світи ще в дуже молодому віці, залишивши Віру Полікарпівну вдовою, а двійко донечок – Оксанку і Людмилку напівсиротами. Миколі Петровичу пощастило повернутися живим з отого Афганістану, але пережите в ньому, а ще – поранення – дались взнаки на здоров’ї колишнього воїна. Оте й спровадило молодого чоловіка в могилу.
Тому й не приходить Микола Тимощук нині на зустрічі до своїх друзів. Його місію виконує дружина-вдова Віра. Інколи до мами приєднуються вже дорослі доньки Оксана і Людмила. До речі, обоє успішно здобули вищу освіту й радують матусю своїми здобутками. Радів би цьому й тато, але не судилося долею…

Детальніше: Пишемо книгу