Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №8 від 21.02.2019р.

Забуттю не піддається


15 лютого Теофіпольщина відзначила День вшанування пам’яті учасників бойових дій на території інших держав (воїнів-інтернаціоналістів) та 30-річчя виведення обмеженого контингенту радянських військ з Афганістану. З кожним роком події кривавої, страхітливої десятирічної афганської війни віддаляються від нас, та час не лікує ран, вічним болем відгукується в серцях небайдужих людей. Адже своїм чорним крилом ця війна торкнулася сотень тисяч родин бійців, які повернулися додому в «чорних тюльпанах», або повернулися скаліченими, з надломленою душею, і «афганський синдром» щомиті нагадував їм про себе у мирному житті.
То ж цього дня у Теофіполі, як і вже багато років, відбулося урочисто-скорботне зібрання. Зранку делегація воїнів-інтернаці-оналістів Теофіпольської районної організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) на чолі з її головою Василем Хаб’юком побувала в Кунчі, на могилі загиблого лейтенанта Григорія Попружного, взяла участь в молебні, який відслужив у місцевій церкві отець Олександр. Тут Василь Хаб’юк вручив грамоти Хмельницької обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) отцю Олександру, голові ФГ «Кунчанський» Володимиру Пицюку, Кунчанському сільському голові Олексію Козачуку – у знак вдячності за постійну підтримку воїнів-інтернаціоналістів району.

Категорія: №8 від 21.02.2019р.

Як тепер будуть лікувати людей?

 

Саме обговоренню цієї теми на позачерговій сесії районної ради, яка відбулася у понеділок, 18 лютого, депутати приділили найбільше часу. Хоч на порядку денному було 11 питань, а з них лише 3 стосувалися роботи медичних закладів району. Спочатку депутати розглянули питання про реорганізацію комунального закладу «Теофіпольська районна лікарня» шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство «Теофіпольська районна лікарня», оскільки 2019 рік – це рік реформування медичних закладів вторинного рівня. Головний лікар ЦРЛ Сергій Шкраба поінформував сесію про заходи, які необхідно зробити, аби успішно пройти процес реформування – провести інвентаризацію та оцінку майна, підготувати та затвердити установчі документи, штатний розпис, провести державну реєстрацію припинення бюджетного закладу та створення комунального некомерційного підприємства, переоформити ліцензії. Також повідомив, що до кінця 2019 року штатний розпис змінюватися не буде, і до липня 2020 року підприємство буде фінансуватися з державного бюджету, а далі – з Національної служби охорони здоров’я, що відділення скорочуватися не будуть, що ще потрібно першочергово відкрити відділення невідкладної допомоги. Та запитання Леоніда Стецюка «Як тепер будуть лікуватися люди?», треба визнати, зависло в повітрі. Бо ж навряд чи мине ЦРЛ оптимізація, чи будуть прибутковими всі відділення, чи зможуть люди отримати тут кваліфіковану медичну допомогу вторинного рівня? Про це говорили Сергій Мороз та Микола Корнійчук.

Категорія: №8 від 21.02.2019р.

А рішення таке


13 лютого відбулося засідання постійної комісії районної ради з питань соціальної політики та праці, освіти, охорони здоров’я, молоді, фізичної культури та спорту. Участь у роботі комісії взяли, крім депутатів, директори загальноосвітніх шкіл та очільники територіальних громад. Адже мова йшла про болюче - оптимізацію мережі закладів загальної середньої освіти. Спочатку з інформацією про стан освітньої галузі району, її проблеми виступила начальник відділу освіти райдержадміністрації Майя Мельник.
- На сьогодні у районі працює 32 заклади загальної середньої освіти, - повідомила, - в них навчається 2917 учнів. Найбільшою проблемою їх функціонування є недостатність фінансування, тому що освітня субвенція не покриває витрат на заробітну плату вчителям та працівникам шкіл.

Категорія: №8 від 21.02.2019р.

НЕ МОЖУ ПРОМОВЧАТИ


14 лютого 2019 року в районній газеті розміщено статтю Олега Коваля під назвою «Танк дешевше за «легковушку»», в якій автор обливає брудом кандидата в президенти Анатолія Гриценка. Вважаю це брехливою технологією і хочу спростувати, посилаючись на відкриті джерела інформації. Ніяких звинувачень у незаконному розпродажі зброї та майна української армії чи кримінальних проваджень з цього приводу проти екс-міністра оборони Анатолія Гриценка немає, а фейки щодо цього пов’язані з високим рейтингом політика.
Можна легко оцінити результати діяльності Гриценка в Міністерстві оборони за 2005-2007-го роки. Оскільки він на посту міністра видав наказ про щорічне видання книги звіту про діяльність міністерства підназвою “Біла книга: оборонна політика України”. І на сайті Міноборони дотепер можна побачити цю “Білу книгу”, починаючи з 2005-го року. Там дуже легко перевірити, в якому стані його команда прийняла Збройні Сили, в якому стані передала. Це зростання в 2-3 рази по ключових показниках. Рекорд його команди по наданню житла військовослужбовцям – це 6 тисяч 537 квартир в 2005 році – не перебитий ніким.
Чому ж в статті Олега Коваля написана брехня? Тому що, якби в Анатолія Гриценка був рейтинг в один відсоток, проблем би не було. З того часу, коли ці звинувачення вперше прозвучали – у 2014 році, коли була парламентська кампанія – його жодного разу за понад чотири роки не запрошували в прокуратуру чи інші правоохоронні органи.

Категорія: №8 від 21.02.2019р.

Якби всі лікарі були такими


Шановна редакціє газети «Життя Теофіпольщини»! Вашу газету люблю читати і передплачую вже не один рік. Я ніколи не зверталася до редакції, але не змогла змовчати цього разу. Взятися за перо мене спонукало небайдуже ставлення до своїх пацієнтів сімейного лікаря Теофіпольської центральної районної лікарні Ірини Яковлєвої.
До неї на прийом мене привела недуга. І та людяність, професіоналізм, щире серце та доброта, з якою до мене звернулася Ірина Миколаївна, надовго залишиться у моїй пам’яті. Вона не лише під час прийому хворих переймається їхнім здоров’ям, а знаходить час ще й додому зателефонувати, розпитати як самопочуття, чи нічого не турбує.

Категорія: №8 від 21.02.2019р.

Історія,

написана кров’ю


Найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна. Не злічити страшного невимовного горя у тих сім‘ях, до якихприлетілачорназвістка про загибельсина, брата, коханого, чоловіка. Ніколи не повернути тих, хто навіки залишився на війні, для кого вона ніколи не закінчиться. Афганістан був і залишається незаживаючою раною.
«Минаютьдні, ідуть роки, життя листки перегортає, а біль Афгану – навіки в душі чомусь не замовкає», – такими рядками 14 лютого розпочавсязагальношкільний захід  та урок мужності для учнів 5-11 класів «Афганістан болить в моїй душі» у Теофіпольському НВК «ЗОШ І ступеня-гімназія», присвячений 30-й річниці виведення радянських військ з Афганістану. Метою заходу було нагадати учням про історичні події афганської війни, виховувати повагу і шану до воїнів-інтернаціоналістів, до трагічних сторінок нашої історії, через поезію і пісню донести до їхніх сердець основну думку: війна – це безумство, це невиправдана жорстокість проти людства.

Категорія: №8 від 21.02.2019р.

Прокиньмося!


Шановна Віро Володимирівно, прийміть від нас, членів поетичної студії «Зорі над Полквою» щирі співчуття з приводу вашого великого горя – втрати чоловіка. Царство йому небесне, а вам стійкості, мужності. Ми взнали про це із сторінок газети.
Прочитала вашу публікацію «Пробачте нам» і не можу не відгукнутися на неї. Пробачте нам… Цього напевно замало. Ми зобов’язані вклонитися їм, кіборгам, чорнобильцям, афганцям, героям Небесної Сотні і тим, хто ще зараз мерзне в окопах, місить багнюку там, на сході України. Вклонитися низенько і пам’ятати завжди! Адже вони, не вагаючись, прикрили нас, захищають від смерті, біди, руйнувань. Вони – Герої! Вони є! Вони під прицілом снайперів стоять непохитно! І згідні стояти до переможного кінця. Тож пам’ятаймо це і молімося за тих, хто уже не з нами, не поруч, ніколи не прийде! Господи! Пом’яни їх у Царстві своєму. А живі прийдімо, прийдімо до них, до тих, хто в бронзі і граніті. Не лінуймося, бо це - святе! Це невмируще! У серцях, у пам’яті.

Категорія: №7 від 14.02.2019р.

Пам’яті Івана Архиповича Стасюка


«Я до тебе, мій краю, моя Батьківщино, незрадливу любов крізь життя пронесу».

Під такою назвою 7 лютого у Теофіпольській районній бібліотеці відбувся вечір – пам’ять до 90-річчя від дня народження Івана Архиповича Стасюка - державного і громадського діяча, педагога, відомого на всю Україну краєзнавця.
Іван Архипович Стасюк 20 років займав посади заступника голови Теофіпольського райвиконкому і голови виконкому Теофіпольської селищної ради, працював директором школи, викладав історію і вже тоді захопився дослідженнями рідного краю, був помічником народного депутата СРСР Василя Корнійовича Шуляка, а пізніше помічником–консультантом народного депутата України Володимира Федоровича Бортника.
У 80-ті роки працював редактором, кореспондентом газети «Червона зірка». З 1992 і до останнього дня свого життя Іван Архипович Стасюк повністю поринув у громадську роботу на тлі краєзнавчого руху в районі. Він очолив Теофіпольське відділення Всеукраїнської спілки краєзнавців, і працював районним редактором «Книги Пам’яті України» і книги «Реабілітовані історією».
Рівно десять років тому, в день свого 80-річчя, 7лютого 2009 року перестало битися серце Івана Архиповича Стасюка. Він все життя прожив на Теофіпольщині і залишив по собі багато добрих справ та солідну наукову спадщину.

  • Ви тут: 
  • Головна