Ще один невимовний біль, ще одна трагедія. 10 серпня 2026-ого року на цій страшній, кривавій війні загинув капітан Державної Прикордонної Служби України Артем Кедрун зі Святця. Єдиний, найдорожчий син батьків Оксани Федорівни та Петра Степановича, їхня надія та смисл життя, улюблений онук бабусі Ганни Андріївни, гордість усієї великої родини.
Народився Артем 9 січня 2022 року у Святці. Тут зростав, тут пройшли його дитинство, шкільні роки. Був розумним, допитливим, приязним та дружелюбним, мав веселу вдачу. У сім’ї та Святецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів сформувалися його лідерські якості, яскрава особистість. Був чудовим ведучим шкільних заходів, мріяв стати артистом. У пам’яті вчителів, однокласників, друзів він назавжди залишиться щирим, добрим, відповідальним та світлим хлопцем.
Та зробив інший вибір, обрав професію військового, вступив до Національної Академії Державної Прикордонної Служби України імені Богдана Хмельницького, яку успішно закінчив у червні 2023-ого року. Тут він загартувався, підготувався до захисту Вітчизни. З цього часу лейтенант Артем Кедрун розпочав службу у 6-ому прикордонному Волинському загоні ДПСУ.
У червні 2025-ого року у складі мобільного підрозділу ДПСУ, ПКШР (прикордонної комендатури швидкого реагування) був направлений на Харківський напрямок. Більше п’яти місяців він перебував на бойових позиціях, виконуючи свій військовий обов’язок. Це були місяці постійної напруги, небезпеки та боротьби за життя.
Артем отримав поранення. Лікування, реабілітація… Переживали батьки, рідні, друзі, щодня чекали, молилися і вірили, що найстрашніше вже позаду. Та у червні 2026 року, вже у званні капітана, Артем знову був направлений у складі ПКШР на Харківський напрямок.
24 липня 2026-ого року у Києві йому була вручена заохочувальна відзнака Міністерства Внутрішніх Справ України «Вогнепальна зброя». Адже попередня ротація стала для нього та його побратимів справжнім випробуванням, вони стримували наступ противника на «гарячому» напрямку, ліквідовували окупантів, рятували поранених військовослужбовців. Тож отримав цю високу державну нагороду за особисту мужність, героїзм, незламність духу, активну участь у боротьбі за незалежність та територіальну цілісність України, самовідданість та високий професіоналізм, проявлені під час виконання військового та службового обов’язків.
Тож він знову був там, де найважче. Разом зі своїми побратимами здійснював виїзди на бойові позиції. Один із таких виїздів став останнім. Під час виконання бойового завдання Артем отримав смертельні травми. Він загинув, захищаючи Вітчизну, захищаючи кожного з нас. Йому було лише 24 роки. Попереду мав бути ще довгий життєвий шлях, сповнений простим людським щастям – радісними миттєвостями, добром, любов’ю. Та клята війна вбила його.
З першого дня цієї трагічної звістки настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Святець отець В’ячеслав підтримував батьків. Щодня впродовж тижня до них приходили, приїздили друзі, односельці, знайомі і навіть незнайомі люди. Аби висловити співчуття, розділити це страшне горе.
17 серпня, у понеділок, церемонія прощання із загиблим Героєм капітаном Артемом Кедруном спочатку відбулася у Національній Академїї Державної Прикордонної Служби України імені Богдана Хмельницького. Далі траурний кортеж попрямував до Святця. Провести Артема в останню земну дорогу приїхали військовослужбовці з 6-ого прикордонного Волинського загону, бойові побратими з ПКШР, курсанти академії.
Море людей, щирі сльози, дорога, вкрита квітами… Зупинка біля сільської Алеї Слави, далі рідна домівка, куди востаннє повернувся воїн, та лише в домовині… Винесли з хати величезні корзини з квітами, весільне гільце та весільний коровай, попрямували до храму. Тут священники на чолі з обласним благочинним отцем Василем Крисаком відслужили чин похорону.
Поховали Героя Артема Кедруна на сільському кладовищі з військовими почестями. Прощальні промови проказали секретар Теофіпольської селищної ради Роман Непотас, представник командування 6-ого прикордонного Волинського загону. А весільний коровай роздала хрещена мама Світлана Романовська. Чи думала вона, що доведеться роздавати коровай за своїм єдиним хрещеником на цвинтарі! Адже був для неї, як її третій рідний син! Яка страшна, жорстока несправедливість!
Немає слів, щоб втішити матір Оксану Федорівну, батька Петра Степановича, які понесли таку незмірну втрату. Побивалася бабуся Ганна Андріївна, цього дня її виповнилося 91 рік, а її улюбленого, хатнього онучка Артемчика закопали в 24 роки!
Схиляємо голови у скорботі, розділяємо безмежне горе батьків та родини. Ми у вічному боргу перед цим хлопцем, який поклав своє молоде життя за кожного з нас, за свободу України, за її щасливе, мирне майбутнє. Спочивай з миром, Артеме, допоки будемо жити, тебе не забудемо!
Вічна пам’ять та слава загиблому Герою Артему Кедруну!
Слава Україні!
А.Джус
