У нашій газеті за 21 серпня цього року ми надрукували повідомлення про нашу землячку з Поляхової Оксану Харчук. Нагадаємо, що вже 15 років вона живе в Австрії, у місті Дорнбірн у федеральній землі Форарльберг, працює завідуючою дитячими яслами, з чоловіком-австрійцем Даніелем Шпігелем виховують донечку Анастасію-Катеріну. З початку повномасштабної війни рф проти нашої незалежної держави Оксана долучилася до волонтерської діяльності на підтримку України, українських військових, цивільного населення, яке постраждало під час війни. А далі вона поділилася з нами цікавою інформацією про середню шкільну освіту в цій розвинутій країні Європейського Союзу. У планах – повідомлення про розвиток медицини, про пенсійне забезпечення, пожежну службу, пошту, транспорт, відпочинок, культуру. Сьогодні ж ми друкуємо її повідомлення про чудову традицію, яку зберігають працелюбні австрійці – перегін худоби з гір додому.
Австрійці є великими поціновувачами народних традицій, звичаїв та обрядів. Про одну із цих традицій, безпосереднім учасником якої я не вперше стала, і котра мимоволі повернула мене у спогади про село, де я народилася та виросла, про шкільні роки та про наше свято - обжинки - закінчення жнив, тобто закінчення збору врожаю на полях.
З року в рік фермери, пастухи та сировари переселяються зі своїми сім'ями з долин у гори. Зимові місяці худоба знаходиться у хлівах, навесні та восени - на пасовищах середніх Альп/гір, неподалік сіл, влітку, кінець червня - початок липня, - високо у горах. Соковиті альпійські луки та різні трави забезпечують високоякісний корм, що має неабиякий вплив на смак молока та продуктів його переробки. Природа також отримує користь від такого сусідства. Традиції альпійського землеробства значною мірою сприяють збереженню культурного ландшафту, запобігаючи його заростанню деревами та чагарниками. За офіційними даними в Австрії влітку у горах випасається понад 300 тисяч ВРХ, 110 тис. овець, 12,5 тис. кіз, більше 10 тис. коней.
Almabtrieb /альмабтріб - перегін худоби/ - урочисте повернення тварин з гір назад додому, до своїх господарів. Якщо за сезон у стаді не загинула жодна тварина (ВРХ, вівці, кози чи коні) , то перших у череді прикрашають вінками з квітів та гілочок ялини, вівцям та козам вішають на шию віночки з вплетеними штучними квітами, тому що натуральні вони можуть з'їсти. Попереду стада ідуть пастухи зі своїми сім'ями, одягнені у національний одяг - короткі шкіряні штани на підтяжках, біла або картата сорочка та обов'язково фетровий капелюх з квітами та пір'їнами. Кожен з них тримає у руці палицю, на яку спирається при ходьбі у горах і одночасно використовує її, щоб підганяти худобу. Зустрічають усіх гучними оплесками та під музику. Худобу заганяють у тимчасово встановлені кошари, звідки їх позабирають власники/фермери, а самі винуватці цього дійства і гості спілкуються між собою, їдять традиційні регіональні страви: підсмажені ковбаски різних видів, що готуються тут на місці, чорний хліб із твердим сиром, який розплавляється на спеціальному пристрої, посипаний цибулею та червоним перцем, картопля фрі, п'ють пиво або вино. На десерт пропонують багато різних тортів та тістечок, випечених самими гостями та організаторами заходу.
Найбільше задоволення на цьому святі отримують діти. Вони мають можливість близько роздивитися тварин, погладити їх, для них готується також культурно-розважальна програма.
Це свято відзначається, зазвичай, у вересні, у вихідні дні при гарній погоді. Воно символізує вдячність і одночасно зміну пори року, це так званий живий шматок альпійської культури. Конкретні дати свята плануються та узгоджуються між різними громадами заздалегідь, щоб уникнути збігів і дати можливість бажаючим відвідати декілька заходів у різних місцях.
Це дуже гарна традиція, дуже гарне свято, австрійці ревно зберігають свою самобутню культуру. Це дуже повчально.
Оксана Харчук-Шпігель
