Була в Борщівці сільська рада, працювала початкова школа, були молоді родини, діти. Чимало людей мали роботу в місцевому господарстві. Та щороку жителів у селі ставало менше, молодь шукала кращого життя у містах. Вже дванадцять років, як закрилася школа, бо дітей було мало. Тепер у селі налічується 52 жилих хати, приблизно стільки стоять пустками. Роботу мають коло десятка людей – кілька працюють у відділку ТОВ «Волочиськ-агро»(Астарта»(Київ), є соціальний працівник, продавець у магазині, діє сільський будинок культури. Два рази в тиждень в село, до фельдшерського пункту, приїздить фельдшер з Ординець. Діє церква Святого Луки Православної Церкви України, служить в ній отець Василь Щербан.
Чим вирізняється Борщівка з поміж таких же маленьких сіл у громаді: тут щомісяця проводяться збори овочів, продуктів довготривалого зберігання, засобів гігієни для Збройних Сил України. Організовують людей директор сільського будинку культури Майя Пейда та волонтер, мама військовослужбовця Ярослава Островська. Все, чим багаті, люди зносять до приміщення будинку культури – картоплю, цибулю, моркву, столові буряки, яблука, сало, смалець, консервацію. Приносять і куплені продукти – вермішель, крупи, мівіну, печиво, цукерки, рибні консерви, засоби гігієни.
В нас дуже хороші люди, - каже Майя Іванівна, - відгукуються, бо знають, що все зібране потрапить до наших бійців, а їм на фронті потрібно все. Коли збір завершується, до нас приїздить голова Гуманітарного штабу Теофіпольщини Анатолій Козак, ми завантажуємо бус і все зібране доставляється на базу штабу. Там більша частина цього добра вантажами штабу та волонтерського центру Володимира Мосейка з Тернополя відправляється у зону бойових дій до підрозділів Збройних Сил України, іншу частину сортують, складають у посилки та через «Нову пошту» відсилають бійцям-землякам на передову.
Борщівка належить до Базалійского старостинського округу і в жителів села склалися доброзичливі відносини з його старостою Катериною Ткачук. Результатом такої співпраці стало проведення благоустрою на сільському кладовищі перед Великодніми святами.
У Фейсбуці у нас є група, - продовжує Майя Пейда, - Катерина Василівна написала оголошення, ми всі прочитали. Приїхала, привезла бензопили, мотокоси, ми зібралися на цвинтарі, чоловіки вирубували чагарники, косили суху траву, жінки виносили сміття у визначене місце. Тож староста в нас дуже хороша, вона привітна, вникає, допомагає вирішити питання. Також ми зібралися та побілили плота в центрі нашого села – від церкви до контори відділку господарства. І от як у нас в минулу неділю були проводи, поприїжджали звідусіль люди, то казали – от добре ви зробили!
Кожного року до Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, Майя Іванівна фарбує обеліск загиблим землякам. Такий у неї обов’язок. Цього разу спочатку вона поздирала облущену фарбу, далі пофарбувала постамент зеленою фарбою, а сам пам’ятник – срібною, а написи з іменами 54-ох загиблих - білою. І вийшло так свіжо, урочисто.
Як і до громадської роботи, так само сумлінно ставиться вона і до обов’язків керівника культосвітнього закладу. Організувала гурт колядників, наколядували гроші на підтримку ЗСУ, передали їх на збір на автомобіль. Цілу зиму збирала небайдужих людей, в’язали основу для маскувальних сіток. Проводила заходи у Шевченківські дні. У роботі з дітьми використовує ігрові форми роботи, тепер, коли настала тепла пора року, займається з ними на чудовому ігровому майданчику біля будинку культури. Завжди бере участь у всіх заходах, які у громаді проводить Центр культури та дозвілля.
Отож, дружна маленька Борщівка живе, вірить, надіється, підтримує наші героїчні Збройні Сили України, вносить свій внесок у нашу спільну, велику перемогу.
Галина Тебенько
