Сьогодні розповідь присвячена родині, яка  понад три  роки плете стіки . Це Ігор Блажко та його сини Владислав та Артур. То як же з’явилася ідея створення сітки, запитаємо в Ігоря Володимировича.
Ідея плести маскувальні сітки виникла одразу,- згадує, - коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію нашої держави. Тоді при ліцеї  одразу, з ініціативи голови ФГ «Тріумф» Сергія Рудківського, був організований волонтерський центр допомоги нашим військовим. Напрямків роботи було багато – збір продуктів, приготування їжі, плетіння кікімор та маскувальних сіток . Допомогти прагнули всі хто чим міг, але збагнути свою користь в наближенні перемоги можна було не одразу. Тому коли в спортивній залі розвісили волейбольну сітку і почали робити з неї маскувальну, думали , що робимо велику роботу, але сітка виявилася важка, незручна, не відповідала розмірам…

Матеріал для плетіння маскувальних сіток брали з звичайних старих речей. Одразу зрозумів, що щось робимо не так. Почав шукати інформацію на просторах інтернету: переглядав відео, консультувався з військовими, їздив в «Агенцію місцевого розвитку». Сіток у нас не було ,їх не було де взяти . Вирішив сам виготовляти сітку-канву. Спочатку змайстрував човники, підсобний верстат для плетіння і розпочали створення сіток . Спочатку було багато охочих плести сітки, але згодом  залишився один. Тому і вирішив для себе, що буду продовжувати цю справу сам. Адже ми закупили нитки і не використати даний матеріал, мабуть було б неправильно. Для допомоги залучив спочатку старшого сина  Владислава, але він закінчив школу і пішов навчатися в Тернопіль. Тоді долучився менший Артур.
 -  Буває хочу полінитися. Хочеться бігати з однолітками, їздити на велосипеді, але допомога від нас повинна бути. Бо вони за нас там воюють, нас захищають. Я так думаю, — зізнається Артур, учень 6-го класу Гальчинецького ліцею. 
Свої  сітки віддаємо в «Агенцію місцевого розвитку», - продовжує Ігор Володимирович, -  адже там щонеділі приходять небайдужі люди плести маскувальні сітки . Замовляє і наш ліцей . Вони постійно проводять моніторинг з потреб у маскувальних сітках. Замовляють конкретні розміри та клітинку самої сітки. Переконаний, що перемога - це справа не однієї людини, тому внесок кожного має бути. Наближаймо перемогу всі разом.

Записала Леся Джемерис, бібліотекар Гальчинецького ліцею