Минають дні, минають ночі...
Роки - мов річки бистрина.
Та слово Тараса пророче
І досі поміж нас луна.
Воно живе у наших душах,
Воно запалює серця.
Воно - це вітер всюдисущий,
Дітище справжнього митця.
Воно нас живить, надихає,
Воно гартує у бою,

Воно ненавидить й кохає,
Завжди тримає у строю.
Воно калиною сміється,
Ридає часто в чужині,
До волі із кайданів рветься,
Шукає долю по землі.
Воно у гілочці вербовій,
Воно у пісні солов'я,
В зорі далекій, вечоровій,
В саду, де спочива сім'я.
Воно у думах та у славі,
Величній славі козаків,
Що здобували волі право
Продовж усіх століть-віків.
Воно в просторах тихих поля,
У хвилях сивого Дніпра,
В молитві до самого Бога,
В тім, що ніколи не вмира...
Безсмертне слово, мудре слово
Нам в спадок залишив Тарас.
Воно нас згуртувало знову
В тяжкий та героїчний час.
Знов у біді Вкраїна-ненька...
Дуріє знов клятий мо₴₴каль.
Але розплати час близенько,
Ми свій заповнимо скрижаль.
Ми не одінемо кайдани,
Тернові пута розірвемо.
Як ти заповідав, Тарасе,
У ріднім краї заживемо.
В полях, де кров ворожа ллється,
Яскравим соняхам цвісти.
І син, і мати усміхнеться,
І усміхнешся, батьку, ти.
#Інна_Крупяк

=================

Весняний настрій
Співає пташка на старенькій груші,
Мелодію виводить філіґранно.
Та слухає тихенько, непорушно
І думає собі: чи не зарано?
Тут дятел обізвавсь, збиває з ритму...
Що вдієш, не співак він , а трудяга.
І голуб власних п'ять копійок вкинув -
Воркує, хоче він також уваги.
Від галасу цього прокинувсь крокус,
Теж хоче показати себе світу.
Але йому, сердешному, непросто,
Морози можуть вкоротити віку.
Усе весні по-своєму радіє:
Заметушилось, ожило, розквітло...
На світ з'являються нові надії
В те, що майбутнє буде мирним, світлим.
Весняний дощик, як дарунок Бога,
Зазеленіла у садку мурава.
І знов пташки летять на допомогу,
Весні співають оду величаву.
#Інна_Крупяк

==================

В святу неділю Прощену


В святу неділю Прощену
Ми просимо всі прощення
У рідних, друзів, родичів,
З ким доля нас звела,
Бо часто оступалися,
Нерідко ображалися,
Кидали один в одного
Злі погляди й слова.
В святу неділю Прощену
Ми в Бога просим прощення,
За всі діла та помисли,
Отруєні гріхом.
Людинолюбство Господа
Ми віримо, врятує нас,
Бо з каяттям, з покорою
Спасенним йдем шляхом.
У милосерді Божому
Спасіння буде кожному,
Хто вірою і правдою
Несе у світ добро.
Хто в час умиротворення
Своє дарує прощення,
Розтопить серце кривдника
Любов'ю і теплом.
Так, у Законі Божому
Є "приписи" для кожного,
Для грішних і для праведних...
Безгрішний лиш Господь.
А як же бути з тими, хто
Порушує всі принципи?
Господь навчає кожного:
"Не вбий" і "не нашкодь"...
Не вбий... А скільки вбито вже...
А скільки буде вбито ще..
Свідомо ворог нищить нас,
Наш дух і нашу плоть.
Ракетами та дронами
Над дитсадками й школами
Дитячі мрії спалює...
А як же - "не нашкодь"?
Як бути з Україною,
Що встелена руїнами,
Людською кров'ю скроплена
І полум'ям горить?
А ворог насміхається,
Знущається, не кається...
Скажи, о милий Господи,
Ну як таке простить?
А як же бути матері,
Котра синочка втратила?
Чи буде в того прощення
Хто поховав сім'ю?
Хто став навік калікою,
Замучений шуліками,
Хто стати мусить вигнанцем
У рідному краю.
Та віру ми не втратили!
А ворога ми стратимо,
Бо до коліна сьомого
Його вже прокляли.
І на Суді Великому,
Коли до Тебе прийдемо,
Всемилостивий Господи,
Ти нам цей гріх простиш.
#Інна_Крупяк