Ще одна трагічна звістка, ще одна непоправна втрата – загинув наш земляк, мужній захисник Вітчизни Назар Вікторович Гуменюк зі Святця.
Народився Назар 9 червня 2002-ого року у селі Святець, тут пройшли його дитячі та юнацькі роки. Ростили його мама Іванка та вітчим Мирослав, у сім’ї виросли ще братик Едуард та сестричка Лідія. Навчався та закінчив Святецьку ЗОШ І-ІІІ ступенів. Вчителі згадують про нього як про доброго, щирого, спокійного, дружелюбного хлопця. Після школи вчився у Хмельницькому професійному ліцеї електроніки. Здобув професію «слюсар-електрик», працював у ТОВ «Україна-2001».
6 травня 2021-ого року був призваний на строкову службу 8-им відділом Хмельницького РТЦК та СП, далі підписав контракт на службу в Збройних Силах України. Служив у 3-ому арсеналі авіаційної зброї, далі в 223-ому зенітному ракетному полку імені Українських Січових Стрільців Повітряних Сил ЗСУ.
Був вірним військовій присязі, мужньо виконував свій військовий обов’язок, захищав свободу та незалежність України. Мав високі нагороди: відзнаку Президента України «За оборону України», відзнаку Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест», відзнаку Міністра оборони України «За поранення», медаль «Захиснику України». Був одружений, з дружиною Оксаною зі Львова у них народилися хлопчики Тимофійко та Матвійко.
З 21-ого вересня Назар вважався зниклим безвісти. Рідні воїна понад місяць чекали на добру звістку, жили надією на його повернення. Але 28-ого жовтня його тіло евакуювали та загибель підтвердили. Стало відомо, що 21-ого вересня він загинув у бою внаслідок ворожого мінометного обстрілу.
Як це було: під час бойових чергувань на бойових позиціях Назар, разом з іншими військовослужбовцями, якщо цього дозволяла бойова обстановка, демонструючи при цьому безстрашність, витримку та героїзм, неодноразово виносив на евакуацію тіла полеглих воїнів. На його рахунку троє полеглих військовослужбовців. Ввечері 21 вересня 2026 року Назар разом з побратимом поблизу населеного пункту Безсалівка Сумського району Сумської області рухалися, аби забрати тіло полеглого воїна. Однак їхній вихід побачили з ворожого дрону та почали обстрілювати з міномету, а згодом закидувати скидами з важкого безпілотного літального апарату. У результаті цього обстрілу Назар загинув.
3-ого листопада Назар Гуменюк «на щиті» назавжди повернувся у рідне село. Теофіпольська громада зустрічала траурний кортеж з тілом загиблого Героя навколішки, з квітами, з щирими сльозами. Коротка зупинка біля рідного дому… Чин похорону у храмі Різдва Пресвятої Богородиці Православної Церкви України…Свій вічний спочинок полеглий воїн знайшов на сільському цвинтарі, поруч зі своїм однокласником, Героєм Артемом Кедруном.
Назарові Гуменюку назавжди залишилося 24. Його життя лише починалося. За цими роками — праця і служба у Збройних Силах України, любов до України, щирість у дружбі та вірність побратимам і посестрам. За цими роками — гідність, справедливість, честь, і сила. Назар віддав найдорожче — своє життя і здоров'я — за нашу свободу, за спокій у наших домівках, за майбутнє України.
Війна забирає найкращих. Схиляємо голови у глибокій скорботі, висловлюємо щирі співчуття родині. Герої не вмирають, поки ми про них пам'ятаємо. Вічна пам'ять і Слава Герою! Слава Україні!
А.Джус
