Нещодавно, у суботу, 25 липня, в нашій рідній Базалійській школі ми провели зустріч випускників  10-Б класу 1976-ого року. Ми зустрілися через 50 років після закінчення школи. Це була незабутня зустріч через великий відрізок життя.

Це був незабутній день у колі однокласників. Хоч випускалося нас аж 33, четверо вже пішли з життя. Але на зустріч приїхало 15.

Кажуть, що справжню цінність зустрічей вимірюють не кількістю людей, а теплотою очей та щирістю усмішок. Зустріч випускників…нас зібралося небагато, але це було те рідне, «золоте» коло, де час наче зупинився.

Ми вдячні Богу та нашим героїчним Збройним Силам країни, що живемо і маємо змогу зустрітися через 50 років, відколи продзвенів наш останній дзвоник. Адже в нас був дуже дружний клас, ми зустрічалися через кожних 5 років. Тож хоч іде ця жахлива війна, ми не могли пропустити цю ювілейну зустріч.

За плечима кожного з нас вже гарний життєвий екватор. Ми стали мудрішими, здобули свій досвід, але поруч одне з одним знову стали тими самими хлопцями й дівчатами з старих парт у нашому класі.

З теплотою ми згадували наших вчителів, бо вони були справжніми, досконало знали свої предмети, були особистостями. А ще просто любили нас. Директором була Марія Дмитрівна Супрун, класним керівником в нас була Зінаїда Зіновіївна Самойленко, ще викладала в нас хімію, ми її дуже любили. Математику в нас читав Василь Станіславович Візовський, роосійську мову та літературу – Євгена Петрівна Басалюк, біологію. – Василь Васильович Бойко. Вони були не лише нашими чудовими вчителями, а й наставниками.

Кожний з нас щось розказував про себе, ділився спогадами, міркуваннями. Живемо ж в такий непростий час, ніхто не думав, що таке може бути через 50 років.

Щира подяка за це чудове свято, яке пройшло в стінах Базалійського ліцею, його директору Ірині Герасімюк, педагогу-організатору Людмилі Фурсі .Ми отримали багато позитивних емоцій та чудових вражень від вітань, які нам подарували на святі, від маленьких милих сюрпризів, які ми самі собі організували.

Щира подяка Любові Чуйковій(Палій )за сувенірні значки до 50-річчя.закінчення школи, це теж був сюрприз.

Разом ми зрозуміли, що сенс нашої зустрічі дуже короткий: треба  зустрічатися, допоки є з ким, відкласти усі свої «важливі» справи, бо життя надто коротке, дуже швидке і невблаганне…

Тетяна Сивак (Когут), випускниця 1976-ого року Базалійської середньої школи