Занадто високу ціну платять українці за право бути вільними у своїй країні. Кожний метр визволеної рідної землі просочений кров’ю кращих синів та дочок України.
У понеділок, 12 січня, Теофіпольська громада провела у засвіти новітнього Героя, жителя села Шибена Сергія Васильовича Яцишина. Його дорога до рідної домівки була дуже довгою. Адже два роки вважався зниклим безвісти. Родина жила надією, молитвами, болем, вірою та сподіванням на диво.
Народився Сергій 23 жовтня 1988 року у селі Гальчинці. Зростав хорошою дитиною, був дуже добрим, працелюбним, доброзичливим, допомагав батькам по господарству. Закінчив Гальчинецьку ЗОШ І-ІІІ ступенів. Здобув професійну освіту у місті Бар Вінницької області, шукав свою стежину у житті, їздив на заробітки. Був вже дорослим, як дуже рано померла любляча матуся Таня. Дуже тужив, як тільки мав змогу, приходив на могилу, розмовляв з нею. Хотів бути щасливим, мати свою родину, домашній затишок. Свою долю знайшов у Шибені, припала йому до душі Інна, яка сама ростила маленьку донечку Злату. Створили сім’ю, купили хату, розживатися було нелегко. Раділи народженню спільної доньки Камілли, разом ділили життєві радощі та труднощі. Останнім часом Сергій працював у ФГ «Тріумф» у Гальчинцях, був відповідальним та сумлінним.
27 вересня 2023-ого року був мобілізований. Після навчального центру був зачислений до 77-ої окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ.Та недовго довелося йому воювати. Не побачив свого синочка Сергійка, який народився у квітні 2024-ого. Два роки вважався зниклим безвісти. Не могла у це повірити, змиритися з цим дружина Інна, щиро вірила, що живий, що в полоні. Коли вже ніхто з рідних не вірив, вона продовжувала вірити. Не пропускала акцій «Поверніть додому», разом з подругами по такому ж нещастю їздила на обміни військовополонених.
Та дива не сталося. На жаль, сталося непоправне: молекулярно-генетична експертиза підтвердила, що Сергій Яцишин загинув 11 грудня 2023 року на «гарячому напрямку» в районі населеного пункту Мар’їнка Донецької області.
Холодного, морозного дня 12 січня кортеж з домовиною загиблого прибув у Теофіполь. На центральному майдані селища його зустріли представники Теофіпольської селищної ради, небайдужі жителі громади. Панахиду за загиблим відслужили у храмі Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України. Далі траурна процесія попрямувала в Гальчинці, до домівки батька Василя. Зустрічало Героя все село, адже тут зріс, тут всі одне одного знають. І в Шибені проводжало його в останню дорогу все село. Коротке прощання в хаті, де зазнав такого короткого родинного щастя…
Місцем вічного спочинку загиблого воїна став сільський цвинтар у Шибені. Було дуже багато людей – з Шибени, Гальчинець, навколишніх сіл, Теофіполя. Прощальні слова промовили секретар селищної ради Роман Непотас, працівник 8-ого відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Василь Підгурський. Бо назавжди залишилося воїну Сергію Яцишину 35 років. Йому б ще жити та жити, радіти життю, працювати, ростити дітей. Тож ніколи не буде прощення ворогам, які прийшли на українську землю, щоб вбивати та знищити українців. Висловили співчуття рідним – бабусі Надії, батькові Василеві, братам Саші та Володі, сестрі Оксані, дружині Інні, донечкам Златі та Каміллі, синочку Сергійку.
Вічний спокій душі та вічна слава загиблому Герою Сергію Васильовичу Яцишину!
А.Джус
