Україна – країна нескорених!
З березня 2014 року наша країна знаходиться в стані неоголошеної війни. Багато страждань випало на долю нашого народу за цей час, але він проявив свій дух. Сьогодні на сході України йдуть військові дії, точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Весь народ нашої держави об’єднався нині проти російського агресора. Сили ООС намагаються протистояти терористам. На полі битви – захисники, воїни.
Ми дякуємо вам за те, що забуваючи про страх, про біль, про безпеку, ви всі як один, незалежно від віку й роду занять, встали на боротьбу з ворогом. Кожен з вас ясно усвідомлював, що може загинути в будь-яку секунду, але раз за разом піднімався в бій, захищаючи свій дім, свою родину, свою Батьківщину від ворогів, тому що кожен з вас знав, «Якщо не я, то хто ж!».
Класні керівники 6 класу Валентина Рачинська та 9 класу Яна Павлюк провели зустріч із воїнами-земляками, щоб сказати їм найщиріші слова вдячності за їх відвагу, мужність, героїзм.
На свято завітали батько шестикласника Олег Рендюк, майор, командир гірсько-піхотного батальйону 128 бригади, який продовжує військову справу в ООС в лавах Збройних Силах України, батько дев’ятикласниці Леонід Полукравець, якому також довелося захищати Батьківщину на сході.
З хвилюванням чекали учні на зустріч, але найбільше діти, батьки яких завітали. Адже є їм ким гордитися. Груди Олега Рендюка рясніють від орденів та медалей, які він отримав за бойові заслуги. Коротко розповідаючи про себе, він, як справжній воїн, був щирим, лаконічним, відвертим, твердо переконуючи нас, що перемога буде за нами. На одну хвилинку кожен задумався, яка справжня ціна миру. Ми думаємо, що ця зустріч подарувала йому масу позитивних емоцій, бо серед учнів був і його син. Наступного дня дружина із донькою і сином випроводжали знову на передову. Тож, бажаємо тобі, наш герою, щасливої служби і швидкого повернення додому.
Світилися очі радістю у Каті Полукравець, учениці 9 класу, коли тато розповідав про свій бойовий шлях. Сльози котилися по щоках, у свої юні роки вона уже знає як чекати із війни рідну людину. Своєму улюбленому татусеві вона подарувала пісню « Татові слова».
Ще довго у залі лунала музика, пісні і вірші. Діти подарували сувеніри на згадку, квіти та зробили фото на пам’ять.
Всі ми віримо, що скоро ми переможемо, бо правда на нашому боці і на нашу благословенну землю прийде мир.
Дорогі воїни! Дякуємо вам за мирне небо над нашим краєм!
Яна Павлюк, Святецька ЗОШ І-ІІІ ступенів
