Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна… Війна. Вже одинадцятий рік наша країна втрачає кращих своїх синів, які захищають нас у війні з російською федерацією та її найманцями. Наш народ переживає найтрагічніші сторінки своєї історії. Серце крається від жалю за всіх загиблих у цій кривавій та лютій війні. Болить душа за мужніх Героїв, які віддають найцінніше – своє життя – для того, щоб ми з вами могли жити.
7 лютого виповнилася 10-та річниця з дня смерті Андрія Анатолійовича Іващука. Йому навіки залишилося 38 років. Народився він 4 травня 1977 року у нашій Волиці в багатодітній сім’ї Віри Олексіївни та Анатолія Петровича Іващуків. Був найстаршим із чотирьох дітей.
1 вересня 1984 року пішов у 1 клас Волицької восьмирічної школи, яку закінчив у 1992 році. Був активним учасником художньої самодіяльності школи, На всіх заходах, які проводилися у школі, постійно був солістом, гарно декламував вірші, також був дуже працелюбним, добрим, всім старався допомогти. Після закінчення школи навчався у Волочиському професійному ліцеї на електрозварювальника.
У 1995 році призвали його на строкову службу. Служив у Харкові. Звільнився в запас у 1997 році. Працював різноробочим у ТОВ «Волиця «. Як резервіст, 6 лютого 2015 року був мобілізований для проходження служби в зоні Антитерористичної операції. Та на цей час він вже не мав доброго здоров’я.
Тож на другий день, 7 лютого 2015 року, помер на військовому полігоні у с.Тучин Гощанського району Рівненської області. 9 лютого 2015 рокуйого похоронили в рідному селі. Велике горе впало на родину. Якби не ця війна, якби був вдома, був би живий, був би надією та опорою батькам.
Посмертно нагороджений медаллю святійшого патріарха Київського та всія України-Руси Філарета «За любов та жертовність до України». В жовтні 2022року з нагоди відзначення Дня Захисника і захисниць України посмертно нагороджений Почесною грамотою Теофіпольської селищної ради та нагрудним знаком «Тризуб».
Тож 7 лютого вшанувати пам’ять Андрія Іващука до могили Героя прийшли учні та вчителі Волицької гімназії, сільського будинку культури, сільської бібліотеки, ветерани, небайдужі місцеві жителі. З промовами на мітингу виступили голова сільської ветеранської організації Леонід Кратасюк та його заступник Володимир Поліщук. Вони відгукнулися про Андрія найкраще. Добре його знали, казали, що мав хлопець світлу душу, був доброзичливим та чуйним. Взяв участь у вшануванні та виступив староста Поляхівського старостинського округу Олександр Мазурок.
Вшановувати пам’ять померлих та полеглих Героїв – це наш святий обов’язок. Ніколи не забудемо тих, хто не вагаючись віддав життя за наш мир та спокій.
Наталія Вдович, художній керівник Волицького сільського будинку культури
