Вже три тижні, як у Волиці розпочала працювати аптека. Таку гарну новину схвально сприйняли жителі цього великого села. Адже знаходиться вона у центрі, в одному приміщенні з ФАПом та стоматологічним кабінетом. Тож вже не треба щоразу їхати у Теофіполь за ліками, їх можна купити тут, місці, як за паперовими, так і за електронними рецептами від сімейного лікаря, так і за рекомендацією досвідченого фельдшера місцевого ФАПу Тетяни Василюк.
Сьогодні відкрити приватну аптеку у селі дуже непросто. Аби отримати ліцензію на відкриття аптеки від Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, потрібно сформувати пакет документів, виконати всі вимоги згідно діючих стандартів у цій галузі. Отож, спілкуємося з милою, привітною власницею аптеки, приватним підприємцем Мариною Кононець, з’ясовуємо, як їй вдалося пройти цей шлях.
– Я закінчила фармацевтичний факультет Київського Національного Університету, – розказує, – на останньому курсі працювала в одній з столичних аптек. Своє майбутнє життя, реалізацію свого професійного вибору пов’язувала з містом, можливо, не з гамірною столицею, але все таки з містом. Навіть коли вийшла заміж у Волицю, а сама я з Поляхової, думала, що я тут надовго не затримаюсь. Та у нас з Володимиром, моїм чоловіком, народився Матвійчик, він вже першокласник, потім Макарчик, йому три роки. Тож в декретній відпустці я вже шість років. У нашій сім’ї все добре, аби здоровими були наші любі хлопчики, щоб настала перемога та мир в Україні. Та все ж таки мене не покидала думка про роботу за моєю професією. Але, щоб відкрити власну аптеку, найперше, потрібно було віднайти приміщення, воно теж має відповідати стандартам. Це перший крок, і він – дуже важливий. Бо знайти приміщення не так просто. Але, на моє велике щастя, директор СТОВ «Волиця», великий патріот нашого села Василь Петрович Кравчук уже кілька років працював над тим, як зберегти ФАП, щоб люди могли отримати кваліфіковану первинну медичну допомогу, і щоб тут працювала і аптека, щоб людям було зручно, комфортно. Він зробив капітальний ремонт цієї будівлі, минулого року викупив її у Теофіпольської селищної ради. І запропонував мені частину цього приміщення з окремим входом, зробив внутрішній та зовнішній ремонт, підвів воду, встановив сантехніку. Це було головним, вирішальним. Я щиро вдячна Василю Петровичу за таку велику підтримку. Не знаю, чи є ще десь такий патріот українського села, як він.
Далі Марина зібрала необхідний пакет документів для отримання ліцензії, займалася автоматизацією та програмним забезпеченням. Бо без цього у фармації неможливо обійтися, адже кількість ліків, виробників та аналогів величезна. Тож головні помічники фармацевтів – програми, спеціально створені для того, щоб грамотно оформити замовлення товару у постачальників, стежити за оновленням асортименту та моніторингом придатності ліків тощо. Придбала касовий апарат, працювала над первинним формуванням асортименту.
– На цьому шляху мені зустрічалися хороші люди, – продовжує, – з розумінням ставилися до мого прагнення відкрити аптеку. Тож ліцензію я отримала, зареєструвала аптеку для відпуску електронних рецептів, уклала договори з постачальниками ліків, ми закупили обладнання для торгової зали, заплатили за ліки, я під’єдналася до програми «Доступні ліки». І от нарешті моя аптека запрацювала. Я з радістю бачу усмішки на обличчях людей, які приходять до мене, особливо це літні люди. Сподіваюся, що покупцями моєї аптеки стануть жителі навколишніх сіл – Нової Криворудки, Лідихівки, Заруддя, Поляхової, Рідкої, Бережинець, Романового, Кузьминець. Буду працювати над збільшенням асортименту ліків, доставляти їх по замовленню. Отож, моя мрія здійснилася, я маю роботу, яку люблю, свої знання я передаю людям, даю поради. Тож, виявляється, і в селі можна себе реалізувати та щасливо жити, тим більш у такому гарному, мальовничому, як наша Волиця. І ще тут живуть дуже доброзичливі люди. Всім зичу міцного здоров’я, добра та любові.
Ще ж Василь Петрович планує зробити благоустрій території біля приміщення ФАПу, бо тут косогір, прокласти доріжку, посадити декоративні кущі, квіти, встановити напис з металевих букв «Слава Україні!».
А Марині Кононець залишається побажати лише успіху, бо ж приватне підприємництво – це постійний власний ризик. Віриться, що все їй вдасться, адже запорукою успіху є сумлінність, відподальність, людяність, повага до людей, до їх проблем та турбот. Та всі ці моральні цінності у неї є.
Галина Тебенько
