Деталі

Категорія: № 1 від 2.01.2020

Перегляди: 684

АФГАНСЬКА СИВИНА

 

З Миколою Петровичем Полі-щуком розмовляти приємно й легко, бо випромінює він, гадаю, надто позитивну ауру. То ж і дізнаємося, що 1978 року закінчив він Волице-Полівську середню школу, після якої, за направленням райвійськкомату, навчався на курсах шоферів у Теофіпольському професійно-технічному училищі №34. Отримавши кваліфікацію водія, зразу ж пішов працювати у колгосп імені Леніна с. Волиця.
Маючи вже посвідчення шофера, вирішив опанувати у тому ж училищі спеціальністю механізатора широкого профілю. Бо ж у сільській місцевості мешкає – все пригодиться. Як задумав – то так і вчинив. Але довго навчатися не довелося, бо 11 квітня 1979 року призвали юнака до лав Радянської Армії.
Спочатку служив у Німецькій Демократичній Республіці, а вже 14 січня 1980 року рядовий По-ліщук з артилерійського полку разом із своїми товаришами по призову дислокувався біля міста Термез в Афганістані. Оскільки в армії вже набув спеціальність зв’язківця, то всю свою строкову службу був на посаді механіка-радіотелефоніста.
Непомітно, але тривожно минав час служби, яка в рядового Поліщука продовжувалась вже в місті Кундуз.

Детальніше: Пишемо книгу