ПОЗАШТАТНІ ТВОРЦІ ГАЗЕТИ
Робсількори – так називаються добровільні активні дописувачі до редакції, які у своїй діяльності виражають громадську думку з тих чи інших злободенних питань, впливаючи на хід господарських та інших справ на місцях. Їх творчість охоплює всі сфери нашого сьогодення. Пригадуються їхні робсількорівські рейди, громадські приймальні, позаштатні відділи редакції тощо. Участь робсількорів у різнобічних напрямках нашого життя-буття завжди була і залишається вагомою підмогою редакції у пропаганді друкованого слова.
Якщо ж когось зацікавить походження слова «робсількор», то роз’яснимо: робкор є представником у пресі від робітничого класу, а сількор – це сільський кореспондент і в пресі є виразником громадської думки вже селянства. А в загальному робсількорівських рух на Теофіпольщині своїм корінням глибоко входить в історію нашої преси. Добровільні помічники редакції виражають завжди передову громадську думку, несуть цікаву інформацію, впливають – (повторюсь) на хід господарських та чимало інших справ на місцях.
Варто сказати що редакція Теофіпольської районної газети завжди з повагою ставилась до своїх активних помічників- робсількорів. Проводились, наприклад, наради по вшануванню людей цієї категорії: вручались їм грошові премії, Грамоти, цінні подарунки, накривались солодкі столи. Зрозуміло, що це було при належному фінансуванні преси з боку держави. Звичайно, були й щирі спонсори редакцій.
Та як би там воно не було, а ми покажемо, нагадаємо нашим читачам про активних помічників районної газети Теофіпольщини минулих років. Деякі з них якраз зафіксовані на фотознімках під час однієї з районної нарад робсількорів. Ось за цією дівчиною, прізвище якої я призабув, стоїть завідуючий Мар’янівським сільським клубом Микола Данилович Повх, далі – пенсіонерка Марія Василівна Романчук з Лідихівки, працівник райвідділу культури Анатолій Іванович Доманський, медсестра швидкої допомоги Лідія Мефодіївна Гуменюк, редактор райгазети Вадим Петрович Шептицький, будівельник Олена Жибак з Єлизаветполя, голова районного товариства охорони пам’ятників історії і культури Абрам Захарович Брін, помічник прокурора району Людмила Єфремівна Барткова, директор будинку культури цукрозаводу Тетяна Пилипівна Жарчинська, бібліотекар Клавдія Миколаївна Дідур, завсільгоспвідділом редакції Михайло Олександрович Червоний, технолог сироробного заводу Володимир Борисович Павлов, краєзнавець Іван Архипович Стасюк, завідуючий відділом листів і масової роботи редакції Володимир Вікторович Рубашевський, редактор районного радіомовлення Валентин Максимович Дузяк, вчитель з Волицької сільської школи Леонід Леонідович Осецький.
А ось ще невеличкий фотофрагмент однієї з нарад позаштатних творців районного часопису. Тут ми бачимо серед знайомих облич ще Віктора Омеляновича Лебединського, Володимира Мартинюка з Теофіполя, Василя Воробчука з Гальчинець, Володимира Лавренюка з Ільковець.
Не захопив тоді одночасно в залі об’єктив фотоапарату робсількорів Антоніну Мельничук з Михиринець, Володимира Поліщука з Волиці, Сергія Іванюка з Волиця-Польової, Дмитра Жука, Ганну Бомберук з Лютарівки, Павла Бабія, Ганну Тимощук, Ганну Іванюк з Шибени, Галину Нагребельну з Великого Лазучина, Ананія Каштана, Олесю Каштан з Човгузова, Володимира Лисюка, Надію Кашперук з Рідки, Валентину Островську, Майю Пейду з Борщівки, Устима Бондаря, Лідію Бурлак, Леоніда Стецюка з Гальчинець, Петра Стріхара, Євгенію Кренціглову, Галину Фесун з Новоставець, Івана Вальчука з Кривовільки, Василя Данилюка з Кунчі, Петра Хомута з Вороновець, Родіона Федонюка з Олійників, Миколу Лагана, Віру Навроцьку, Зиновія Андрійчука з Ільковець, Петра Павлюка з Поляхової, Ірину Сіверську-Садов’юк, Андрія Ковальчука, Олену Станчук, Петра Казмірчука, Володимира Шалана, Аркадія Медвідя, Володимира Лукаревського, Ганну Якимовську, Петра Корніюка, Віру Пухніченко, Петра Олійника з Теофіполя, Олександра Костянтинова з Турівки, Галину Виклинець, Людмилу Фесун, Василя Писарука з Базалії та багатьох інших активних добровільних творців газетних рядочків у часописі Теофіпольщини.
Дехто, можливо, зауважить, що живемо ми нині в епоху інтернету і можна обійтись без газет. Так, в цій думці є певна доля правди. Але погодьтеся й з тим, що інтернет не всім властивий з багатьох життєйських причин: десь він є не зовсім доступним у доброякісному прийнятті, хтось не має навиків і можливостей ним користуватися, у когось взагалі відсутні технічні засоби прийому інтернету, та й щомісяця треба платити за отой інтернет щонайменше до трьох сотень гривень. Тож зручніше, набагато дешевше передплатити «Життя Теофіпольщини» і читати на її сторінках не тільки новини нашого краю, а й поза його межами…
Та що не кажіть, а в минулі роки, гадаю, люди були набагато активнішими в громадському житті. Старались щось зробити корисне в нашому суспільному житті. Ніхто навіть не рахувався з особистими часом чи й коштами… Марія Романчук з Лідихівки, Микола Повх з Мар’янівки, Олена Жибак з Єлизаветполя, Тетяна Жарчинська з містечка цукрового заводу, Клавдія Дідур з Теофіполя прибули в «Кімнату роботи з позаштатним активом» районної редакції, аби разом ретельно продумати й гарно оформити фотостенд про історію робсількорівського руху на Теофіпольщині.
Редакція завжди і в усьому підтримувала робсількорів, прагнула в якійсь мірі віддячити своїм активістам. На одному із знімків фотокореспондента Анатолія Корнієнка ви бачите, як за дорученням редактора газети Вадима Шептицького завідуючий відділом листів Володимир Рубашевський вручає Миколі Повху пам’ятний сувенір на добру згадку про співпрацю з районним часописом.
Зрозуміло, що, ймовірно, не всіх робсількорів я тут назвав. Бо ж за плином часу всіх не пригадаєш… А ось прізвища колишніх працівників редакції, а нині вже відпочиваючих пенсіонерів Тадеуша Островського і Андрія Рудюка з Теофіполя я називаю з гордістю. Бо ці два журналісти ще міцно тримають свою активну громадську позицію, бажаючи висловити власну думку з того чи іншого питання, надсилаючи нині до редакції газетні матеріали. Тож натхнення їм, благополуччя і здоров’я ще хоча б до сотні літ. Бо ж творять хлопці літопис рідного краю! Хочу мовити гарне слово і про колишніх фотокореспондентів районки Бориса Гловюка і Анатолія Корнієнка, котрі вже не працювали в її штаті, бо перебували на пенсії, але ще тривалий час надсилали свої знімки, прикрашаючи сторінки газети.
Зрозуміло, що я розповів про вже далеченькі нині від нас роки діяльності позаштатних творців районного часопису. Добре я це зробив чи ні – це вже оцінить нинішній читач «Життя Теофіпольщини». Але я хотів, побажав би того, щоб і сьогодні ширився робсількорівський рух нашим краєм. Бо ж цей літопис творимо ми всі разом, і героями наших розповідей є в якійсь мірі кожен з нас. Приємно ж прочитати в газеті інформацію, корисну для кожного з нас новину з Кунчі чи Ординець, Волиці чи Новоставець, Святця чи Поляхової… Адже наш Теофіпольський край славен людьми працелюбними, багатий знаменитостями, котрі творять славу своїх поколінь. І дуже тепло на душі стає від прочитаних газетних заміток, кореспонденцій, нарисів чи замальовок про земляків. Тому кожен номер газети «ЖТ» це вже історична сторінка в нашому сьогоденні й майбутньому. Тут розповіді про людей різного віку, професій та уподобань…
Для чого я все це так розповідаю? – запитає прискіпливий читач. А для того, щоб ви взяли зараз аркуш паперу, авторучку або написали на електронну пошту Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., або на вайбер (0965727169), тобто, сотворили свій допис до редакції газети «Життя Теофіпольщини», розповівши на її сторінках про щось цікаве для читачів. А щоб цей друкований орган був ще більш читабельнішим, то нам треба активніше, більш масово передплачувати «ЖТ». Якщо не на рік, то на пів року. А щоб не витрачати свій час на візит до стаціонарних поштових відділень (Теофіполь, селище цукрового заводу, Базалія, Святець, Новоставці) та в очікуванні на пересувне поштове відділення у решті населених пунктів громади, можна у своєму смартфоні чи на ноотбуці чи комп’ютері зайти на сайт АТ «Укрпошта» у розділ «Передплата онлайн» та зробити передплату газети. Це дуже просто.
Ставши передплатником і в якійсь мірі автором газетних матеріалів, ви будете активним літописцем історії нашої Теофіпольщини. Ви хоча б раз таке зробіть і тоді, як мовиться, вже якась невидима сила тягтиме до цих дій. Пишіть. Пишіть про все, що бачите і чуєте. Згадуйте, пригадуйте. Пишіть. Не забувайте, що 95-річчя газети «Життя Теофіпольщини» відзначатиметься в червні 2026 року.
Володимир РУБАШЕВСЬКИЙ,
колишній заввідділом листів і масової роботи редакції районної газети «Червона зірка». член Національної спілки журналістів України з 1980 року
