Йде страшна, кривава війна. За свободу України, за право жити на рідній землі, розмовляти українською мовою, берегти заповіти наших предків своє життя віддали найкращі – мужні, відважні, незламні воїни. Наш святий обов’язок – не забувати про їхній подвиг, берегти їх пам’ять.
Нещодавно у нашому Турівському сільському будинку культури відбувся щемливий, зворушливий захід-спогад, присвячений захисникам Вітчизни - учасникам народного аматорського духового оркестру будинку культури та землякам, життя яких обірвала війна. Його організаторами стали керівник оркестру, викладач відділення «духові інструменти» Теофіпольської школи мистецтв Володимир Гуменюк та директор будинку культури Зоя Ільчук. Нагадаємо, що у червні цього року оркестр відзначив 51-річчя його створення, 46 років його незмінно очолює Володимир Гуменюк, і 31 рік оркестр носить високе звання народного аматорського. Наразі це єдиний у громаді сільський духовий оркестр.
Аби вшанувати полеглих Героїв, зібралася повна глядацька зала небайдужих жителів з Турівки та Червоної Дубини. Прийшли родичі загиблих, батьки учасників теперішнього складу оркестру, колишні музиканти. Впродовж всього заходу лунали мелодії пісень, твори, вальси у виконанні оркестру, брали за душу. Перед сценою столи три порожніх стільці з квітами соняшників, в пам’ять про трьох музикантів оркестру, які стали журавлями в небі.
Вступне слово промовив Володимир Іванович, прозвучала мелодія пісні Тараса Петриненка «Україно». А далі були розповіді про кожного з чотирьох воїнів з Турівки, життя яких забрала війна.
Володимир Петрович Пожалюк народився 10 листопада 1965-ого року, закінчив Турівську восьмирічну школу. Був учасником духового оркестру і як вчився в Турівці, і в Теофіпольській середній школі № 2, був сильним трубачем. Ніколи не поривав зв’язків з оркестром, ні під час навчання у Кам’янець-Подільському сільськогосподарському інституті, ні коли працював головним інженером у місцевому господарстві, заступником голови райдержадміністрації, головою Теофіпольської райдержадміністрації, керуючим Волочиською філією ВАТ «Хмельницькгаз», керівником відділку ТОВ «Україна-2001» на Тернопільщині. Знаходив час прийти, поцікавитися, підтримати, послухати улюблені твори та мелодії. Йшов йому вже 58-ий рік, коли 24 лютого 2023-ого року став у лави Збройних Сил України. Віддавався службі, вносив свій внесок у перемогу. Та важка хвороба не дала йому дожити до миру та довгожданої перемоги. Відійшов у вічність 29 вересня 2026-ого року.
Олександр Миколайович Коробейко народився 22-ого лютого 1976-ого року. Закінчив Турівську восьмирічну школу, професійну освіту здобув у Теофіпольському СПТУ-34. Усі шкільні роки був учасником духового оркестру, також був сильним трубачем. Був дуже позитивним, доброзичливим, веселим, дуже хорошим сином та другом. Працював механізатором у місцевому господарстві, згодом – на цукровому заводі. Завжди брав активну участь у громадських роботах по благоустрою села, косив, прибирав. Не ховався, дали повістку, пішов боронити Вітчизну. 31-ого грудня 2024-ого року загинув на Сумщині.
Таке коротке, але яскраве життя прожив Микола Вікторович Пасічник. Народився 22 травня 2000 року. Навчався у Турівській ЗОШ І-ІІ ступеня, грав в оркестрі, був тромбоністом, успішно закінчив Теофіпольську дитячу музичну школу по класу «духові інструменти». Легко вступив у Хмельницьке музичне училище, був переможцем багатьох конкурсів. Та, як минуло йому 18 років, не довчившись два місяці в училищі, пішов служити строкову службу у 8-ий полк ССО. У червні 2021-ого року уклав контракт на службу у Збройні Сили України. Служив бойовим медиком у 24-ій ОМбр імені короля Данила. Був у «гарячих» точках – у Попасній, Волновасі, Часовому Ярі, на Херсонщині. Мав нагороди «За оборону Бахмута», «Золотий лев». З 25-ого вересня 2024-ого року вважався зниклим безвісти. Поховали Героя Миколу Пасічника 5 листопада 2025-ого року у рідній Турівці.
Богдан Вікторович Колісецький-Пасічник загинув 26 травня 2022-ого року поблизу населеного пункту Довгеньке Ізюмського району Харківської області, йому було лише 19 років. Служив механіком-водієм медичного пункту механізованого батальйону 14-ої ОМбр імені князя Романа Великого. Все його життя ще мало бути попереду, та ця жорстока війна вбила його.
Всі присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглих земляків. А в ці хвилини прозвучав твір «Шана» у виконанні трубачки Анастасії Стаднійчук, учасниці оркестру, випускниці Теофіпольської дитячої музичної школи, Хмельницького музичного училища, Київської Національної музичної академії. Тепер працює у Київському академічному духовому оркестрі та викладає в Київській вечірній музичній школі. Приїхала вмисне з Києва, щоб вшанувати своїх земляків. А ще вона виконала чудовий твір «Перший сніг».
Соло на трубі, мелодію пісні «Очі волошкові» проникливо зіграв учасник оркестру, учень Теофіпольської школи мистецтв, переможець обласних та регіональних конкурсів, зокрема, «Сурми над Бугом», Костя Антонюк. Майстерно виконав мелодію «Пісні про рушник» квартет у складі учасників оркестру Яни та Маргарити Одейчук, Дарини Клак та Кості Антонюка.
Виступила класний керівник Миколи Пасічника Тетяна Кротевич, промовила про хлопця щирі, добрі слова. Адже був відповідальним, наполегливим, зі світлою душею. Як би не війна, його життя склалося б зовсім по-іншому. Але у 18 років він вибрав професію захисника України. Вічна та світла йому пам’ять!
Загинули, відійшли за межу вічності прекрасні чоловіки та хлопці, це велика втрата для громади. Таке казав у своєму виступі директор КП «ВУЖКГ» Теофіпольської селищної ради Тарас Кротевич, колишній учасник оркестру. Про кожного коротенько розказав, адже всіх знав, по-дружньому спілкувався. Всі перед ними у великому боргу.
Виступила і мама Миколи Пасічника Тетяна Пасічник. Попри біль та незмірну втрату сім’я Пасічників подарувала підставки для нот всім учасникам оркестру, а Теофіпольській школі мистецтв – музичні інструменти. Аби берегти пам’ять про сина.
Староста Лідихівського старостинського округу Руслана Єременко висловила співчуття рідним полеглих воїнів-земляків, подякувала організаторам заходу та всім присутнім. За те, що вшанували пам’ять про них, що не забувають.
Від імені батьків теперішнього складу оркестру Юлія Одейчук вручила Тетяні Пасічник подяку та квіти. Всі плакали, у настроях людей поєдналися і гірка печаль, бо гинуть найкращі та найдорожчі, і палка віра у те, що настане мир та перемога.
Розходилися під звуки козацького маршу «Привіт музикантам», бриніла у цій мелодії щира надія на життя без війни.
Антоніна Гуменюк, село Турівка
