Продовжуємо описувати волонтерський рух у нашій громаді, бо це справжні зразки безкорисливості, відданості своїй місії – підтримці Збройних Сил України. Бо кожна відправлена волонтерами посилка, кожний виконаний запит бійців– це частинка їхньої душі, їхньої невтомної праці, їхньої палкої віри у перемогу.  Бо постійно вони у русі та турботах – закуповують продукти та посуд, готують, проводять благодійні ярмарки, завакуумовують та заморожують страви, відправляють, працюють над виконанням запитів. І коли отримують фото-відеозвіти, дуже радіють. А буває і таке, що бійці, коли перебувають у відпустках, вважають за потрібне зустрітися, особисто подякувати за підтримку.

Нещодавно така зустріч відбулася  - очільниця волонтерського осередку Новоставці-Кривовілька Наталія Гонюк та волонтерка Ярослава Островська з Борщівки зустрілися з Олександром Івановичем Шевчуком та його дружиною Зоєю Олександрівною з Малих Жеребках. Нагадаємо, що учасник АТО Олександр Шевчук з першого дня повномасштабної війни став у ряди захисників Вітчизни разом з сином Володимиром, а через кілька місяців на фронт пішов і син Андрій.

• Ми дуже гарно поспілкувалися, - розказує Наталія, - це прекрасні, світлі люди. Згадував Олександр Іванович про свої бойові будні, про побратимів, про це неймовірне братерство, про стійкість та волю до перемоги. Довелося йому вже дуже багато пережити, бо треба виконати бойові завдання і зберегти своє життя. І то ж вже йде п’ятий рік! А за хлопців своїх скільки напереживалися із Зоєю Олександрівною, хоч вони вже також досвідчені, але ж такі ще молоді. А війна ж це – страхіття, це страшна несправедливість. Стільки щирості було у його словах, стільки сили та любові до України, до рідної землі. Ми з Ярославою були вражені, ще раз переконалися, що наші захисники – це наш тил, гордість та надія, що ми просто повинні займатися волонтерством і будемо робити це до самої перемоги.

Розказала Наталія і про  те, як терміново вдалося виконати запит бійців 48-ої ОАБр. Треба було їм для виконання бойових завдань FPV-окуляри вартістю 23500 гривень. Це спеціальний пристрій для керування дроном, який транслює відео з бортової камери в режимі реального часу. Вони створюють ефект повної присутності, дозволяючи пілоту бачити політ так, ніби він сам сидить усередині безпілотника. І от без цих окулярів – ніяк. А звідки брати сили йти далі, коли чи не щодня нові запити, нові потреби?

• Відповідь проста, - продовжує Наталія,-  сили дають люди. Такі, як голова ФГ «Кунчанський»  Володимир Володимирович Пицюк, людина з великим серцем, щирою душею та безмежною любов’ю до своєї країни. Один дзвінок до Володимира Володимировича — і миттєва відповідь: «допоможемо». Саме завдяки таким людям ми тримаємося. Саме завдяки таким людям наші воїни відчувають, що за їхніми спинами стоїть ціла країна, яка не забуває і не залишає їх сам на сам із труднощами. Поки є такі українці – нас не здолати.

А в неділю, 21 червня, команда Наталії Гонюк підготувала та провела благодійний ярмарок у Теофіполі. Як завжди, були смачні домашні страви, але було спекотно, людей було менше, тож і коштів виручили менше, ніж сподівалися. Та все рівно, частину коштів перекажуть на підрозділ аеророзвідки добровольчого батальйону імені шейха Мансура на пальне, решту віддадуть як борг за посуд. А далі будуть надсилати посилки бійцям з продуктами довготривалого зберігання – кашами, макаронами швидкого приготування, домашньою випічкою. Хоч тепер складно взяти промокоди, тож за посилки доведеться платити.

• Ще раз дякую моїй неймовірній команді, - наостанок каже Наталія, - всім, хто нас підтримує. Особлива подяка – Юлію Григоровичу Вальчуку, постійно на ярмарках донатить, от і

 цього разу, в День батька, вкинув у скриньку 1000 гривень. Подарувала йому квітку донька Галина, як приїджає із заробітків додому, працює разом з нами.

У вівторок, 23 червня, велике відправлення без промокодів зробила команда Галини Лепетун з Колок. Все у них було готове, завакуумоване та заморожене в пакетах, лише ще досмажили солодкі пончики.

• Хочу висловити слова щирої вдячності всім, хто нас підтримує, - каже Галина Іванівна, - це мама загиблого воїна Валентина Члек, яка постійно нам допомагає, от надала 4000 гривень. Це Надія Панасюк з Корчівки, яка щомісяця скидає на картку по 200 гривень. За донати дякую Любі Косєнковій (400 гривень), Галині Бронетко (600 гривень). Дякую організатору Гуманітарного штабу Теофіпольщини Андрію Петринюку за транспорт, закупили курячі тушки на 5000 гривень, а також за заправлені газові балони. Дякую Марині Форостяній за вакуумовані бутерброди, консервацію, печиво та цукерки. Разом – ми велика сила!

Тож, нема у наших волонтерів простою, продовжують невтомно працювати далі.

Галина Тебенько