На світанку четвертого березня  2026 року перестало битися серце

                               МИКОЛИ КИРИЛОВИЧА КРІЛЯ

із Теофіполя. Важка недуга дочасно, на 85 році,  обірвала життя  доброму батькові і дідусеві, щирому сусідові, вірному й надійному товаришу, колезі і другу по спільній праці на царині політології та освітянської ниви, дитини Другої світової війни, ветеранові праці, відміннику народної освіти України.

Народився  Микола Кирилович Кріль 29 січня 1942 року в селі  Буйволівці колишнього Ярмолинецького району на Хмельниччині в трудовій селянській сім’ї.  Навчався в місцевій середній школі. Далі здобував освіту у  Грушковецькій сільськогосподарській школі на відділенні бухгалтерського обліку. Цей навчальний заклад дав йому посвідченням із відзнакою і міцні знання.

     З 1960 по 1963  роки –  служба в  армії. З 1963 по 1967 рік Микола Кріль – студент  факультету плодівництва Уманського сільськогосподарського інституту. Закінчив він цей вуз із двома четвірками, решта – відмінно.

       Як молодого і перспективного спеціаліста його  запросили на роботу в  Ярмолинецьке  районне управління  сільського господарства. На посаді агронома він гартував свій запальний характер з 1967 по 1970 роки.

       У 1970-71 роках – вже стаціонарне навчання в Українській сільськогосподарській академії на педагогічному факультеті. Далі по розподілу був направлений на педагогічну роботу в Заліщицький радгосп-технікум Тернопільської області. 12 років – з 1971 по 1983 роки – він передає свій набутий виробничий та освітній досвід студентам цього навчального закладу. Працював викладачем, а згодом – старшим викладачем відділення плодівництва та ягідних культур.

       За сімейними обставинами  Микола Кирилович повертається на Хмельниччину, зокрема, в Теофіполь. Із 7 лютого 1983 року – він завідувач кабінету політичної освіти тодішнього  райпарткому. У листопаді 1988 року М. К. Кріль призначається директором Теофіпольського СПТУ-34. Керівній та викладацькій роботі в системі профтехосвіти віддав  майже  чверть  віку трудової діяльності. Кував тут кадри для села, прищеплював хліборобську майстерність молодій зміні, учив любити і дбати про землю та громадське кулінарне мистецтво.

     Боляче переніс Микола Кирилович втрату дорогої подруги по життю – дружини  Людмили Устимівни, з якою виростив і виховав двох синів – Олександра і Віктора, яким дав путівку у  велике самостійне життя. Радів появі в сім’ї невістки Наталі, двох онуків – Настусі  і Макарчика.

      Попри усе Микола Кирилович Кріль  надзвичайно трепетно ставився до колег, товаришів, людей, з якими його зводили  теофіпольські  стежки. Особливо ж до тих, кому в силу життєвих обставин велось в цьому світі непросто. Адже це, зазвичай,  були в основному випускники  профтехучилища.

     Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Миколи Кириловича.

     Хай йому легко й спокійно спиться  під високими теофіпольськими зорями. А Господь прийме його світлу душу у свої обійми. Рідна земелька, по якій Микола Кирилович  ступав, зростав і на якій трудився,  хай буде йому лебединим пухом.

       Пам’ять про тебе, Миколо Кириловичу,  збережемо у наших серцях.

        Рідні, близькі, сусіди,  колишні викладачі, інженерно-педагогічні й  технічні працівники Теофіпольського СПТУ-34