Від редакції: наша землячка Оксана Харчук з Поляхової, яка вже давно проживає в Австрії, знову прислала нам повідомлення, на це й раз про надання поштових послуг. Це для нас, цікаво адже до поштової реформи в нашій країні є претензії.
Пошта у нашому розумінні дещо відрізняється від поняття цього терміну австрійцями. По-перше, пошта - це не державна установа, а акціонерне товариство (Post AG), яке було засноване лише у 1999 році, це міжнародна активна поштова, логістична та сервісна група, що має виняткове значення для Австрії. По-друге, поштова служба об"єднує свою діяльність у три підрозділи: листи та рекламна пошта (в основному це брошюри різних магазинів з інформацією про майбутні акції, розпродажі тощо), посилки та логістика, а також відділення та банківські послуги. Австрійська поштова служба має свої представництва і за кордоном: у Німеччині, Східній та Південній Європі, Туречині та навіть в Азербайджані.
Листи та рекламну продукцію приносять, точніше, привозять на спеціальних велосипедах (останнім часом також на мопедах) яскравого жовтого кольору, одягнені в уніформу того ж таки жовтого кольору працівники пошти - листоноші. Доставка здійснюється щоденно, крім неділі та святкових днів, у першій половині дня. Хоча ця робота не потребує високої кваліфікації працівників, проте не кожен претендент може її отримати. Основними вимогами є: володіння німецькою мовою на пристойному рівні та довідка про несудимість, адже поштою у вигляді листів пересилаються також важливі документи, такі, як наприклад, закордонний паспорт чи ID-карта, банківська карта та код до неї ( але їх пересилають в окремих конвертах і обов"язково у різні дні, щоб уникнути крадіжки), повістки до суду та судові рішення тощо.
У зв"язку з масовим захопленням купівлею через інтернет значно зросло навантаження на поштові логістичні центри та відділи доставки посилок. З року в рік розширюється штат працівників, але всеодно відчувається нестача кадрів. Роботу не можна назвати легкою, тому що потрібно зранку власноруч завантажити автомобіль ( в день може бути 200 - 300 посилок різної ваги та різного розміру), а тоді розвезти на адреси замовлень, тобто ще й розвантажити. Не всі довго витримують. Іноді доходить до курйозів: минулого року один з працівників вивантажив (просто викинув) усе, що віз, обабіч дороги, а сам поїхав додому.
На відміну від України розповсюдження/ доставка газет та журналів не входить до поштових послуг. Цим займаються інші недержавні / комерційні організації /підприємства. Кожне періодичне видання укладає договір з магазинами та кіосками щодо продажу їхньої періодики. Великі підприємства, лікарні, кафе, кав"ярні, лікарські кабінети - усі вони купують на рік абонемент на отримання певної кількості газет та журналів. У магазинах, де можна придбати щоденні видання, робочий день розпочинається о 07:00 годині ранку. В обідню та післяобідню пору новини втрачають свою актуальність, тому газети у цей час уже майже ніхто не купує. Їх запаковують і виставляють перед магазином, щоб кур"єр забрав і відвіз назад у видавництво. Те ж саме відбувається із тижневиками: у понеділок наступного тижня непродані екземпляри повертають у друкарню.
Особи, які передплачують газети та журнали, отримують їх у поштових скриньках за місцем проживання у період з 05.00 до 07.00 ранку, тобто мають змогу переглянути чи прочитати газету до початку робочого дня. Щоб доставка була вчасною і мешканці не жалілися на запізнення, листоноші (вірніше було б сказати: газетоноші, адже листів вони не приносять) починають працювати о 02.00 - 03.00 годині ночі. Спочатку вони їдуть у видавництво, сортують там відповідно до списків передплатників періодику, а тоді розвозять її, незалежно від погодних умов, за адресами. Усі ці люди працюють як малі підприємці, підписавши заздалегідь договір про надання відповідних послуг. Зарплати тут невисокі. Робочий день триває 3 - 5 годин. Більшість зайнятих у цій сфері діяльності складають іноземці та особи, які не мають освіти, або ж ті, що хочуть бути незалежними від інших і не переймаються низькими заробітками.
У вихідні та святкові дні, коли всі магазини закриті, існує однак можливість придбати певні газети. У кожному населеному пункті вздовж вулиць на тротуарах вмонтовані стовпи, на яких висять пластикові прозорі, з відкритим доступом, але захищені від негоди, мішки з газетами і над ними маленькі скриньки для грошей. Кожен бажаючий може самостійно придбати газету, вкинувши відповідну суму (2 € або 2,5 €, залежить від вартості газети). Ніхто нікого при цьому не контролює, але навряд чи спаде комусь на думку взяти газету, не заплативши за неї.
Оксана Харчук-Шпігель, місто Дорнбірн, Австрія
