Ще одна скорботна новина – у середу, 7 січня, Теофіпольська громада провела в останній шлях мужнього захисника України, відважного воїна, справжнього Героя Олександра Васильовича Чорнобая зі Строків.
Народився Олександр 3 квітня 1973 року у селі Строки. Закінчивши Строковецьку восьмирічну школу, професійну освіту здобув у Волочиському ПТУ. Нелегко довелося хлопцеві, бо мати НадіяТрохимівна, велика трудівниця, ростила його сама. Та який хлопець виріс – із «золотими руками», навчився все робити – мурувати, штукатурити, був і плотником, і столяром, і плитку вмів покласти. Одним словом, на всі руки майстер. Відслуживши строкову службу, працював у райагробуді, далі у будівельній бригаді місцевого господарства, слухавши людей, допомагав.
З дружиною Наталією народили та виростили двох добрих синів – Максима та Руслана. Але подружнє життя не склалося, розійшлися їхні долі. Та своїх хлопців постійно підтримував.
16 березня 2022 року, не роздумуючи, Олександр став на захист Вітчизні. Служивши у знаменитій 65-ій окремій механізованій бригаді «Великий луг». Четвертий рік доблесно виконував бойові завдання, до останнього подиху був вірний військовій присязі.
Зовсім недавно, у грудні, був у відпустці, ділився з друзями планами на майбутнє, мріяв про перемогу, хотів розпочати нову життя. Тішився своїми хлопцями, внучком, пишався меншим сином Русланом, адже відслуживши строкову службу, уклав контракт із підрозділом Національної гвардії, проходивши навчання за кордоном, займається дронами.
Загинув 28 грудня 2025 року поблизу населеного пункту Новоданилівка Запорізької області.
7 січня кортеж із тілом загиблого воїна Олександра Васильовича Чорнобая прибув до храму Святої Великомучениці Катерини біля селища цукрового заводу. Тут священики ПЦУ відслужили заупокійну панахиду за загиблим Героєм. Далі його остання земна дорога пролягла до Строків, до рідного дому. А місцем вічного почину Героя стало сільське кладбище. Молитви, схилені прапори, сльози рідних та побратимів, односельців...
Він не прагнув слави, не шукаючи подвигу. Він просто стояв за Україною. Він прийняв свій останній, найважчий удар. Його серце перестало битися, але Україна житиме – завдяки йому.
Вічна слава Герою Олександру Чорнобаю!
О.Джус
