Четвертий рік триває повномасштабна агресія російської федерації проти нашої незалежної України, і четвертий рік в країні спостерігається потужний волонтерський рух українців на підтримку героїчних Збройних Сил України. І коли бійці кажуть, що все тримається на волонтерах, то це чиста правда. Бо на передовій треба все – від смачної домашньої їжі, авто, РЕБів, дронів, детекторів дронів, старлінків, маскувальних сіток, портативних зарядних станцій, генераторів і багато чого іншого. І звичайні люди, щирі українці у селах, селищах, містечках та містах гуртуються та виконують запити військових.
Отож, з нагоди Міжнародного Дня волонтера знову відзначаємо жителів Святця, які четвертий рік самоорганізовуються, збирають овочі, відправляють посилки бійцям-землякам, проводять благодійні ярмарки, збирають кошти чи долучаються до зборів на закупівлю спорядження та спеціального обладнання, збирають одяг для поранених бійців у госпіталях, відгукуються на заклики Святецького старостату; і, звісно, відзначаємо «Святецьких волонтерочок», які четвертий рік невтомно в’яжуть маскувальні сітки, такі потрібні на фронті.
Бо треба маскувати техніку, бліндажі. Аби виконувати бойові завдання, утримувати позиції та вберегти своє життя. Ми писали, як це починалося, як у приміщенні Святецького старостату жінки зносили перкаль, старі простирадла, підковдри, старі речі, білого та темного кольору. Як все це нарізали на смужки, забирало це багато часу, а ножиці намулювали руки. Ще ж, коли плели сітки, дуже боліли, терпли руки, бо ж їх треба весь час тримати догори. Але всі терпіли, ніхто на це не зважав. З літа 2023-ого року справи пішли на краще: стали закупляти через інтернет основу для сітки та рулони спеціальної тканини – спанбонд. Нагадаємо, що це інноваційний текстильний матеріал, який виготовлюється з найтонших волокон полімеру. Його використовують при виготовленні виробів побутового призначення, спецодягу, у сфері будівництва. Але ще десь пів року ще довелося волонтерочкам розрізати його на смужки вручну, аж поки майстер на всі руки Василь Троян не зробив спеціальний станок, який тепер дуже рівно, гарно та швидко ріже рулони спанбонду.
З весни 2024-ого року «Святецькі волонтерочки» перейшли в приміщення сільського будинку культури. Тут директор Ірина Троян виділила їм простору залу, аби було затишніше, частину її відгородила портьєрами, на підлогу постелила килим та надала обігрівач.
- І от на сьогодні ми вже сплели понад 20 кілометрів сіток, - розказує волонтерка, завідуюча Святецькою сільською бібліотекою Віра Букевич, - вже ми так наловчилися, що за день, з дев’ятої до тринадцятої години, можна сплести одну сітку, найбільшу 6 на 9, а працюємо щодня, понеділок-п’ятниця. Щоб це робити безперебійно, виконувати запити наших бійців-земляків, треба закупити основу для сітки та спанбонд. Тож де ми беремо на це гроші: час від часу проводимо благодійні ярмарки, частину коштів спрямовуємо на придбання обладнання для наших хлопців, як от авто, РЕБи, прилади нічного бачення і таке інше. Другу частину відкладаємо на придбання основи для сітки та спанбонду. Оскільки треба зібрати значну суму, ще оголошуємо збір на картку; в селі хтось принесе готівку, а перекази роблять наші земляки, як живуть в Києві, інших містах, а також за кордоном – у Польщі, Італії, США. От ми нещодавно закупили матеріалів на 30 тисяч гривень, 18 тисяч гривень пішло на три бухти основи для сітки, а за 12 тисяч закупили чотири рулони спанбонду.
Отож, немає у «Святецьких волонтерочок» простою, впоравшись вдома зранку, крім суботи та неділі (бо в ці дні йдуть до церкви, моляться, аби зберіг захисників України, послав довгожданий мир), поспішають до сільського будинку культури. Треба натрудитися - весь час стояти, тримати руки догори та прив’язувати смужки до сітки. Але хто ж, як не вони? Назвемо цих невтомних, щирих, милосердних жінок: це Валентина Полукравець, Віра Пасько, Ірина Троян, Віра Букевич, Руслана Дверій, Марія Бурда, Ольга Пилипчук, Фаїна Триндюк, Галина Манащук, Галина Яцух, Валентина Бодак, Леся Папкіна, Марія Гончаровська, Надія Хомут, Софія Коржан, Люба Грисюк. Бо їх болить війна, адже зі Святецької громади мобілізовано понад сто чоловіків, з 2014 року загинуло вже 23 бійців, безвісти зниклими вважаються 11. Бо кожний, хто хоче миру та перемоги, хто хоче жити без «руського міра», повинен вносити свій внесок у перемогу.
І не тільки плетуть сітки, постійно долучаються до зборів, ще ж б’ють горіхи для енергетичних батончиків, роблять закрутки, сушать сушину. Кому все це відправляють: в першу чергу виконують запити бійців-земляків, надають це їх рідним для відправлення, або й самі відправляють; решту надають відомому волонтеру з Київщини, уродженцю Святця Юрію Романовському, бо йому довіряють, те, що забрав, відвозить на передову. І обов’язково звітує.
- Але буває і таке, що ми відгукуємося на запити бійців з інших сіл, - додає Віра Степанівна, - от звернулася до нас Роза Фреюк з Ільковець, у неї один брат служить, другий вважається зниклим безвісти. І ми вже сплели та передали її чотири великих сітки, і вона ще замовила чотири. Наполягла, щоб ми взяли від неї 3500 гривень, хоч від військових ми грошей не беремо, буває, що хлопці самі на картку скидають. Ці кошти ми спрямовуємо на закупівлю матеріалів, бо ж сплетемо лише тоді, коли будемо мати з чого. Коли отримуємо від хлопців фото чи відео, коли вони нам дякують, почуваємо себе в строю, що ми таки чогось варті, що не сидимо на дивані і чекаємо перемоги. От влітку ми збирали для поранених бійців одяг в доброму стані, бо ж їх там привозять закривавлених, в порваному, брудному одязі, їх треба в щось перевдягнути. Ще багато речей нам закупила на оптовому ринку в Хмельницькому та передала наша землячка Людмила Рибачук. Ми все це відсилали на медичні стабілізаційні пункти. І ось що нам на сторінку старостату написав лікар: «Бажаю здоров’я, Святецькі волонтерочки. Я лікар МПБр. Нині маю свою першу ротацію на Харківщині. Лікую стаціонарних хворих. Шукали на складі у що одягнути новоприбулих і натрапили на ваш лист. Щиро дякую». А ми вкладали такі листи: «Дорогі наші захисники! Низько вклоняємося за вашу безмежну відданість в захисті України. Дякуємо вам. Бережіть себе та живими повертайтеся до рідної домівки. Святецькі волонтерочки». Але хочу сказати і таке: якби не підтримка наших односельців, ми б нічого не могли зробити. А нас підтримують прості люди, жителі села, пенсіонери, працівники ТОВ «Святець», підтримує нас Святецький ліцей на чолі з директором Наталією Мастій, учні, вчителі, їх батьки, технічний персонал. То із зарплати скидаються, то надали нам 4095 гривень плюс 10 доларів з акції 1 вересня на підтримку ЗСУ «Донат замість квітів», то технічні працівники принесли свою заначку на придбання матеріалів на маскувальні сітки. А ще нам ніколи не відмовляє директор ТОВ «Святець» Василь Васильович Мастій. Щось треба, надає. От як влітку ми готувалися до благодійного ярмарку для збору на авто для підрозділу земляка Юрія Косюка – і муку надав, і дозволив печиво випікати у пекарні господарства. І як добре вийшло! Ще завжди нас підтримує наш отець В’ячеслав, і словом, і ділом. А ще всіх нас вразив вчинок учня ліцею Володі Гончарука, братика загиблого Героя Богдана Кадушкіна, рвав літом вишні, здавав, приносив нам на сітки гроші, перший раз тисячу гривень, другий – 1200 гривень нам на сітки. От такі в нас люди, такі діти. А як хтось у своєму селі захоче сітки плести, ми досвідом поділимося, розкажемо, покажемо, звертайтеся.
А чого так все виходить? Бо такий Святець згуртований. А там, де єдність, там і сила. Тож разом до перемоги!
Галина Тебенько