Ви чуєте, як листя шелестить,

Хлюпоче річка в пору вечорову?

Любіть, цінуйте цю чарівну мить,

Бо так звучить найкраща в світі мова.

Ви знаєте, як тішиться земля,

Лиш встигне сукню весняну вдягнути?

Завжди так само почуваюсь я,

Коли в душі луна "Червона рута".

Відчули ви, як  дихає трава,

Купаючись в травневих свіжих росах?

Тож знайте, наша мова теж жива,

Її нам треба захищати просто.

Ви бачили, як на світанні дня

Палають сонця струмені яскраві?

Отак завжи людські серця горять,

Як звідусіль гримить  "Героям Слава!"

Чи ми колись подумати могли,

Та й уві сні нам не могло присниться, 

Що так боятимуться вороги,

Почувши наше "грізне"... "паляниця".

Бо наша мова - це міцна броня,

Велична, наче небо, й нездоланна.

Живе у наших думах та піснях,

В молитві, що душі лікує рани.

Плекаймо нашу мову пресвяту,

Про неї дбаймо щиро та сумлінно

І пам'ятаймо істину просту:

Як буде мова - буде Україна!

#Інна_Крупяк, 27.10.2025 р.