Пекучий біль і гіркий смуток війни знову торкнувся Теофіпольської громади. 14 січня в домовині повернувся у рідну домівку захисник Василь Володимирович Долян з Кунчі. Під час ворожого обстрілу його життя обірвалося 5 січня 2025 року на Харківщині. Йому було 49 років.
Народився та виріс Василь Долян в Кунчі, тут пройшло все його життя. У селі всі, як на долоні, про загиблого бійця кажуть, що був дуже доброзичливим, щирим, товариським, завжди привітним, усміхненим, що поділиться останнім. Постійно працював різноробочим у ФГ «Кунчанський», виконував усі роботи, які йому доручали.

Як міг, дбав про свою родину, піклувався про матір Марію Василівну, сестру Галину, племінників. Мав таку добру натуру, нікому ніколи не нашкодив.
Принесли йому повістку, не ховався, 27 лютого 2024 року пішов захищати Вітчизну. Та так мало літ відвів йому Господь. Люті вороги забрали в матері хорошого сина, у сестри - брата, у племінників -  дядечка.
15 січня, в середу, в місцевому храмі Православної Церкви України рідні, друзі, земляки разом помолилися за душу невинно вбитого загарбниками бійця, який віддав найдорожче – своє життя за мирне небо, за мир та спокій в Україні.
Поховали Василя Володимировича Доляна на цвинтарі у рідній Кунчі з військовими почестями, як Героя. Важко знайти слова втіхи для родини, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати, та нехай світлий спомин про загиблого воїна стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у нашій пам’яті.
Низький уклін захиснику, перед яким ми всі в неоплатному боргу. Вічна слава Герою!
А.Джус