Деталі

Категорія: №38 від 19.09.2024 року

Перегляди: 233

Це про нашого земляка, 26-річного Володимира Галентюка з Базалії. У січні 2017 року, коли йому йшов дев’ятнадцятий рік, підписав контракт на три роки на службу в Збройних Силах України. Бачив себе військовим, хоч після закінчення Базалійської ЗОШ І-ІІІ ступенів здобув професію кухаря у Хмельницькому професійно-технічному ліцеї № 8. Став артилеристом, три роки в зоні проведення Антитерористичної операції виконував бойові завдання в Луганській та Донецькій областях.

– Звісно, – каже, – тоді війна була трохи не така, але це була війна. І поранені були, і загиблі, всяке було. Але, коли в мене закінчився контракт, я звільнився лише на пару місяців. Тож заключив другий контракт на пів року, служив у 14 ОМБр імені князя Романа Великого. Пішов в піхоту, був мінометником. Далі заключив третій контракт знову на пів року, це вже була 30 ОМБр імені князя Костянтина Острозького. 7 березня 2022 року мій третій контракт мав закінчитися. З 19 лютого росіяни почали крити нас артилерією. Наша була набагато слабшою, тож мали значні втрати. Чи вірили ми в те, що почнеться повномасштабне вторгнення? Хоч знали, що вони нарощують свої ресурси вздовж кордону, в глибині душі думалося, що це просто демонстрація сили. Але так не сталося. Тримали ми оборону на Світлодарській дузі. Стояли біля селища Новолуганське. Згодом нас перекинули під Горлівку, було дуже пекельно. Хоч з самого початку цієї війни скрізь було пекельно. І ти постійно згадуєш всі молитви, які знаєш, без цього ніяк не можна. А те, що довелося пережити впродовж цих двох з половиною роки, воно ж не відпускає ні на секунду, воно весь час сидить в голові, і ти просто не знаєш, на якому ти світі.

Детальніше: Сьомий рік в ЗСУ