Погода

Ще в 2014 році, після жахливої сторінки російсько-української війни – Іловайського котла, була зареєстрована Всеукраїнська громадська організація «Об’єднання матерів та дружин захисників України». Коли у Києві зібралися матері та дружини військовослужбовців, а також загиблих, безвісти пропалих, і вирішили: треба щось робити, гуртуватися, аби не опинитися сам на сам з проблемами, які чомусь не вирішувалися на рівні держави.

Але ця війна триває вже дев’ятий рік, а другий рік триває страхітливе повномасштабне вторгнення російської федерації. Гине кращий цвіт української нації, справжні патріоти України, а скільки поранених, покалічених! І часто трапляється, що ці родини, і загиблих Героїв, і зниклих безвісти, і військовослужбовців, і ветеранів залишаються наодинці зі своїм горем, потребують допомоги та підтримки, і юридичної, і психологічної, звичайного людського співчуття.

Тож з ініціативи матері двох бійців Збройних Сил України, громадської активістки, в.о. голови Новоставецької сільської первинної ветеранської організації Світлани Кислюк в понеділок, 11 вересня, в Агенції місцевого розвитку відбулося зібрання матерів та дружин військовослужбовців, загиблих, зниклих безвісти Теофіпольської громади. Йшлося про створення у громаді осередку Всеукраїнської громадської оргнізації «Об’єднання матерів та дружин захисників України», налагодження сталих партнерських відносин в тому числі за напрямками соціального запезпечення таких родин. Оскільки у Полонному вже діє відокремлений підрозділ цієї організації у Хмельницькій області, запросили на ці збори її керівника Світлану Пулим, її активістів Наталію Сарнацьку та Ірину Гуцол, а також волонтера з Хмельницького, дружину військовослужбовця, матір п’ятьох дітей Ольгу Козак.

Нещодавно в Теофіпольському бібліохабі відбулася презентація робіт молодого художника, випускника Теофіпольської дитячої художньої школи Радіона Романюка. Здібний хлопчина наполегливо навчався в класі викладача Наталії Години, тут розвивався, набирався майстерності його талант. Любов до живопису привела юнака до у Хмельницьке вище художнє училище, яке він успішно закінчив.

Вже на першому році навчання в нашу художню школу стали надходити подяки його викладачеві за гарно підготовленого студента. Нам повідомляли про його перемоги у міжнародних конкурсах. Цікавим у його роботах є поєднання графіки з іншими техніками, що надає цим творам оригінальності та якоїсь особливості.

Йде страхітлива війна, бійці Збройних Сил України мужньо тримають оборону, проводять контрнаступальні дії. Всі патріоти, свідомі українці гаряче вірять у перемогу та наближають її. Але найважче там, на передових позиціях, де лютий ворог укріпився на окупованих територіях, побудував три лініїї оборони, все скрізь замінував. Тож кожен метр звільненої української землі политий кров’ю наших бійців. Така жорстока правда цієї війни.

А щодня бачити, як гинуть твої побратими, бачити масштаби жахіть та смертей! В кого може витримати серце?

Ще одна гірка звістка, ще одне страшне, незагойне. горе. Під час проходження військової служби, на посту, раптово, помер наш земляк, житель села Воронівці Сергій Олексійович Луцик.Чорне горе впало на родину вчительки-пенсіонерки, голови сільської ветеранської організації Галини Юхимівни та Олексія Івановича Луциків з Воронівець, з другої Мар’янівки. Бо виростили п’ятеро дітей, двоє синів та троє дочок, всім віддали до останку серце і душу. Вболівали, піклувалися, підтримували кожного, раділи, переживали. Тішилися внуками. І в страшному сні не могли повірити, що буде війна, що прийдеться похоронити старшого сина.