Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: Uncategorised
Перегляди: 1684

500 КІЛОМЕТРІВ ТРИВОГ

Напевне, що кожний населений пункт – село чи місто мають своїх знаменитостей. Он нещодавно розповідав я про воїна-інтернаціоналіста Петра Андрійовича Бухера, котрий родом з Ординець, а оце вже лягають рядочки оповіді про його земляка Володимира Васильовича Чайку, котрий також появився тут на світ Божий серпневого дня 1969 року. В цьому селі він закінчив восьмирічну школу, середню освіту здобув у Базалії. А коли настав призовний вік, то райвійськкомат направив Володимира Чайку на курси шоферів до Теофіпольського ДТСААФу. Так що у своє повноліття хлопець уже мав посвідчення шофера-професіонала.
Незабаром, а точніше 11 листопада 1987 року, під звуки бравурних мелодій духового оркестру рідні, друзі, всенькі Ординці проводжали Володю Чайку до лав Збройних Сил Союзу РСР.
А далі був Хмельницький обласний збірний пункт. Тут новобранцям повідомили, що вони зараховані в команду під кодовою назвою «20-А». Ну що ж, – 20 то й 20; «А», то й «А». Головне ж – службі пішов відлік.
Потім шлях цієї команди проліг на пересильний пункт в місто Коломию Івано-Франківської області. Саме сюди за щойно призваними на службу хлопцями мали приїхати так звані «покупці»: представники тих військових частин, де вони мають проходити подальшу службу. Але минув десь добрий десяток днів, а тих «покупців» нема й нема.
Нарешті прибули. Звірили-перевірили всі необхідні документи й вирушили в путь-дорогу. І неблизьку, бо дістались аж в місто Орджонікідзе – в Дар’яльський навчальний центр підвищення кваліфікації шоферів спеціальних автомобілів КамАЗ і УрАл. Тут солдати уже сповна дізналися, що їх готують до служби у воюючому Афганістані.

Деталі
Категорія: Uncategorised
Перегляди: 1253

Стихія лютувала

Як і прогнозували синоптики, з четверга, 11 січня, погода на Хмельниччині різко погіршилася. Сильно сніжило, і вночі, і вдень наступні дні – у п’ятницю, суботу та неділю, трохи у понеділок. Ще ж потужний штормовий вітер невтомно робив свою роботу – перемітав дороги, задував сільські вулиці. Тож якщо згадати те, що було тиждень тому, 7 та 8 лютого, то тоді були лише квіточки.
Ось як прокоментував ситуацію головний спеціаліст відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та управління об’єктами комунальної власності Теофіпольської селищної ради Богдан Ковальчук:
- Всі ці дні напружено працювала снігоочисна техніка філії «Теофіпольський райавтодор», розчищала державні, а також місцеві дороги.

Деталі
Категорія: Uncategorised

Газета «Життя Теофіпольщини» - незалежне друковане видання, інформаційний тижневик(свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія ХМ № 827/314П від 24 березня 2017 року), засновник - трудовий колектив приватного підприємства «Редакція газети «Життя Теофіпольщини»». Тематична спрямованість видання – розповсюдження об’єктивної, збалансованої, неупередженої інформації про політичне, економічне, соціальне і духовне життя на Теофіпольщині, співпраця з органами державної влади та місцевого самоврядування, політичними, громадськими та профспілковими організаціями.

Адреса редакції: 30600, Україна, Хмельницька область, смт. Теофіполь, вул. Б.Хмельницького, 9.

Електронна адреса Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Редактор Галина Тебенько

(096 572 71 69)

Деталі
Категорія: Uncategorised
Перегляди: 1308

Спасибі, рятівники

Хочемо розповісти про чудових людей – медиків нашої районної лікарні. Це люди дійсно вірні клятві Гіппократа. Не минула нас тяжка хвороба, яка лютує у всьому світі, а також у нас, в Теофіполі, і ми були госпіталізовані в інфекційне відділення Теофіпольської ЦРЛ. Опинившись тут, зразу ж побачили, що знаходимося у надійних руках професіоналів своєї справи.
Під керівництвом завідуючої відділення Ольги Поліщук, медичні сестрички Оксана Ліщук, Галина Грига, Ольга Фреюк, Тетяна Кравчук, Галина Яковчук почали надавати нам допомогу, робили все дуже добросовісно. Якщо в когось був підвищений тиск чи температура вони не відходили від хворого поки все у нього не нормалізувалося. Спасибі їм за таку людяність, за їх золоті руки, за їх увагу до хворих, за їх самопожертву, адже вони працюють у важких умовах. Їх «епікіровка» не дає змоги навіть добре бачити, робити уколи чи інші маніпуляції. Але вони все терплять і добре справляються із своїми обов’язками.