Ще одна трагедія, ще одне безмірне горе. За наше мирне майбутнє, за нашу вільну країну загинув Сергій Олексійович Болібрух з Гаврилівки. Страшна біда чорним крилом огорнула родину, село та всю Теофіпольську громаду. Адже був воїн у розквіті життєвих сил, йшов йому 43-ій рік, трудився на благо України та своєї сім’ї.

Народився Сергій 13 листопада 1983-ого року в родині Емілії та Олексія Болібрухів, де вже зростали старші сестрички Галина, Наталія та Лариса. Був добрим, розумним, спокійним хлопчиком, гарно вчився в школі, був доброзичливим та товариським. Після закінчення Гаврилівської середньої школи вступив та навчався у Вінницькому аграрному університеті на менеджера.

Та навчання не завершив, почав працювати на будівництві у Києві. Став високопрофесійним фахівцем у сфері висотного промислового альпінізму. Це спеціальна технологія виконання висотних робіт на промислових та інших об’єктах, при яких робоче місце досягається за допомогою підйому або спуску по мотузці, або з використанням інших альпіністьських методів просування та страховки. Ця технологія дозволяє працівникові отримати доступ до важкодоступних місць без риштування, люльок або підйомних механізмів. Водночас, це була небезпечна робота, та Сергій з нею справлявся.

З дружиною Вікторією створив сім’ю, зростала донечка Біата, йде її дев’ятий рік. Та оскільки Сергій був людиною честі, мужності та відданості, 16 вересня 2025 року став на захист Вітчизни. Служив у 37-ій окремій бригаді морської піхоти. До останнього подиху виконував бойові завдання, був вірний військовій присязі. Та 8 березня 2026 року, мужньо боронячи українську землю, обірвалося його молоде життя. Сталося це в районі населеного пункту Філія Дніпропетровської області.

17 березня, у вівторок, Герой Сергій Болібрух на «щиті» назавжди повернувся у рідне село. Зі сльозами на очах, навколішки, з квітами, зустрічали його жителі громади та односельці. Коротке прощання біля рідної оселі…Сльози, ридання, розпука…Бо страшна несправедливість, якби не ця клята війна!

Заупокійну панахиду за загиблим Героєм відслужили у місцевому храмі Української Православної Церкви, а місцем вічного спочинку став сільський цвинтар.

Щирі співчуття батькам, сестрам, дружині та донечці. Хай Господь дасть їм сили пережити таку важку втрату, а світлу душу Сергія прийме в Царство Небесне!

Вічна слава та пам’ять Сергію Болібруху!

А. Джус