Майже все своє трудове життя Микола Степанович Ковальчук віддав сільському господарству, нелегкій та почесній праці агронома, роботі з землею. Адже був головним агрономом в колгоспі імені Гагаріна (Олійники та Колки), 16 років працював головним агрономом райсільгоспуправління, 10 років був начальником цієї потужної провідної структури народного господарства району. Чотири роки очолював районну державну адміністрацію. Де б не працював, віддавався роботі, не мав ні свят, ні вихідних. Над усе любив та любить  рідну землю, поля, що тішили та тішать його душу дружними сходами, наливаються  золотим колоссям. Бо ж хліб – усьому голова, є хліб -  є життя, є пісня.

1 січня виповнюється Миколі Степановичу 70 років. І де вони взялися, такі високі та зрілі літа? Коли збігли? Живуть в його серці яскраві спогади, як працюючи головним агрономом райсільгоспуправління, поставив собі за мету покращити показники району по рослинництву. Як налагодив співпрацю з інститутом землеробства, Миронівським інститутом пшениці, Українським інститутом фізіології та генетики рослинництва, інститутом картоплярства, Білоцерківською дослідно-селекційною станцією. Як сходив вздовж та впоперек всі поля в колгоспах, як брав участь в обласних, республіканських семінарах, конференціях, виставках досягнень сільського господарства, як проводив дні поля, семінари на базі господарств району. Була це дуже напружена робота, ніколи не мав просвітку,  та результати не забарилися – Теофіпольський район зайняв провідне місце серед лідерів з рослинництва в області.

І тепер вболіває за розвиток сільського господарства у районі, надає консультації, поради всім, хто до нього звертається – і керівникам фермерських господарств, і фермерам-початківцям. Переживає, як то воно буде далі, коли запрацює ринок землі.  Радіє, що син Микола пішов його стежкою, що передалася йому від батька любов до землі, що здобув вищу агрономічну освіту у Подільському Державному Аграрно-Технічному Університеті. За спеціальністю працює вже 11 років, а з лютого 2014 він – головний агроном СТОВ «Волиця», займається впровадженням інтенсивних технологій вирощування зернових та технічних культур.

Звісно, найбільше щастя Миколи Степановича – його родина. З вірною супутницею життя Галиною Дмитрівною виростили двох прекрасних дітей – Інну та Миколу, стали вони їх великою гордістю. Каже ювіляр, що Бог послав їм ще двох дітей – зятя Юрія та невістку Юлію. Інна живе у Хмельницькому, працює в обласній раді, з Юрієм подарували дідусеві двох онуків – Іванка та Марійку. Микола-молодший живе в Новоставцях, з Юлею ростять Андрійка, хоч йде йому лише п'ятий рік, та каже хлоп'ятко, що буде агрономом.  Дідусь же онуками не натішиться.

Як вийшов Микола Степанович на пенсію, переїхали Ковальчуки  в Михнівку, на батьківське  обійстя Галини Дмитрівни.  Все тут він розбудував, посадив молодий садок, розвів господарство. Все вміє зробити, так ніхто не зробить, як він. Має тепер вже нарешті трохи часу, любить порибалити з Андрійком.

То ж уквітчаний ювілей Ковальчука-старшого золотим колоссям, життя прожив недаремно, залишив по собі добрий слід. Всім серцем бажає, щоб наступив в Україні мир та спокій, щоб оброблялися поля, щоб шуміли ниви, щоб люди жили краще, завжди мали хліб та до хліба.

Галина Тебенько