Мій прапор

З опаленими темними краями,
Під кулями пробитий в трьох місцях,
Розп’ятий на музейній діарамі
Живе мовчазно жовто-синій стяг.
На ньому присягались в вірній дружбі,
Залишивши написи прості,
Солдати вже безстрокової служби
З однаковим фіналом у житті.

Цей прапор міг би стільки розказати,
Що цілий Всесвіт плакав би від слів,
Він чув листи, які писала мати
За звичкою ще з тих старих часів.
Він бачив, як хлопчина засинає
При мінус 20 на снігу,
Як градом стигле поле покриває,
Як хвилями дерева гне в дугу.
Він вірив, що з оточення виходить,
Захованим на грудях у бійця.
Він, жовто-синій, впав у буру воду,
Та з хлопцями лишився до кінця.
Цей прапор знає все про чорну зраду,
Як у притул розстрілюють броню.
І він про це розкаже радо,
Коли настане час розповісти.
А поки що із рваними краями
І кулями пробитий в трьох місцях,
Розп’ятий на музейній діарамі
Живе мовчазно жовто-синій стяг.
Василь Крисак