Вже другий рік, як у Новоставцях став працювати ще один волонтерський осередок. Організувала його мама захисника Оксана Михайлівна Таранська. Вирішила готувати вдома смачні домашні страви та відсилати їх посилками через «Нову пошту» бійцям-землякам. Звісно, з допомогою добрих, небайдужих людей. Без них – ніяк. Адже щоб щось приготувати та відправити, потрібні продукти, потрібні кошти, аби докупити все необхідне, в тому числі пластиковий посуд та реторд-пакети.
– Завдяки цим хорошим людям ми продовжуємо працювати, щотижня відсилати посилки, – каже, – всім, хто нас підтримує, щиро всім дякую. Добрі слова хочу промовити про приватних підприємців з Теофіполя Аллу та Володимира Казюків, адже постійно безкоштовно надають сало, ми його засолюємо, робимо смалець. Завжди підтримують підприємці Віта та Ігор Безкоровайні з Теофіполя, крім того, що надають сало, наполовину дешевше продають фарш. За сприяння мого колишнього колеги, начальника Теофіпольської дільничної лікарні ветеринарної медицини Павла Шевчука курятину нам продовжує надавати Олександр Камінський, дякую цим небайдужим людям. Не перестає підтримувати нас директор СГВК «Олійники» Василь Демчук: постійно надає різні крупи – гречані, перлові, а також муку та цукор. Дякую моїм невтомним дівчатам, які не перестають випікати чудову домашню випічку – Галині Лебідь з Кривовільки, Валентині Магдійчук, Людмилі та Ліані Денисюкам, Антоніні Ткачук, Тетяні Баліцькій з Новоставець. Постійно підтримують нас отець Дмитро та паніматка Олена, надають муку, цукор, печиво, пластиковий посуд. От були проводи, і все, що люди принесли в церкву – паски, печиво, цукерки, отець Дмитро віддав нам на посилки бійцям. Дякую родині Дзюбаків з Новоставець – Юлії, Григорію, Андрію, Ользі, які надають нам овочі, і свіжі, і квашені. Продовжують мене слухати наші родичі з Теофіполя Наталія та Віталій Гальчаки, у вихідні приїздять, допомагають готувати страви. Як і мій чоловік Олександр, моя мама Зінаїда Василівна. Часом допомагає наш онук Назар, дев’ятикласник Теофіпольського ліцею № 1. Дякую діткам, батькам та працівникам дитячого садочка «Бджілонька», які проводять збори печива, кави, чаю, засобів гігієни і передають мені для формування посилок. А напередодні Великодніх свят у нашому Новоставецькому ліцеї провели благодійний тиждень, кожного дня збирали щось одне – печиво, каву, чай, засоби гігієни, мівіну, фрукти. І все це передали мені, я подокладала у посилки і відправила. Також хочу подякувати всім тим людям, які надають продукти, переказують кошти. Отак завдяки багатьом людям я можу щотижня відсилати посилки нашим хлопцям. Вже є 30 бригад, куди прямували наші посилки.
Коли було прохолодно, готували традиційні страви та відправляли їх у пластиковому посуді. Тепер знову, як і минулого року, будуть готувати тушонку, перлові, рисові, гречані каші з м’ясом, ліниві голубці у реторд-пакетах. Адже на початку минулого року закупили зварювач конвейєрний настільний, ним зварють пакети, закладають в автоклав – і їжа в таких пакетах зберігається півтора року при температурі +24.
– Вважаю, що обов’язок всіх, хто в тилу, – продовжує Оксана Михайлівна, – підтримувати ЗСУ, бо там наші діти, а в когось внуки. Бо хто, як не ми? Хто, як не ми, маємо зробити так, щоб вони змогли скуштувати домашнього, смачного? От розказав мені наш земляк, боєць: «Сидимо ми на нулю, утримуємо позицію, відбиваємо штурми. Їсти хочемо, нема нічого, не можуть до нас довезти. І так хочеться наїстися м’яса! Нарешті приїхали нас забирати, кажуть – вам посилка. Яка? Звідки? Розкриваємо посилку – а там м’ясо! І ми так наїлися!». Тож коли нам розказують, пишуть, телефонують, дякують, – відчуваємо, що ми робимо потрібну справу. Є вже в нас п’ять бойових прапорів штурмових бригад з підписами бійців. Тож і далі будемо готувати для наших хлопчиків, будемо щотижня посилати посилки, дарувати їм краплинку домашнього тепла, щоб настала наша велика довгождана перемога.
Галина Тебенько