Квітнева ніч страшна і дуже довга...

Ховались зорі в хмарах від ракет.

А, може, йшли вони шукати Бога,

Знайти його хотіли силует?

Ой, Боженьку, дай нічку пережити!

Ой, Матінко, від гибелі спаси!

Що ж це таке? Земля зійшла з орбіти?

Місцями помінялись полюси?

Від кіптяви та диму Київ вчадів,

Горять будинки в Харкові, Дніпрі...

За що нам все це, чи хтось знає правду?

Чим завинили діточки малі?

Квітнева ніч страшніша за лютневу,

Пташки замовкли, не гудуть джмелі.

Немов прокляті, скрізь ревуть сирени,

Армагеддон вирує на Землі.

Руїни стогнуть, а під ними люди...

Хтось більше не побачить вже весни.

Та скільки ж пекло це тривати буде?

О, Господоньку, зглянься, зупини!

Слізьми, а не росою вмився ранок,

Та мовить Сонце: «Темінь прожену!»

Пташки на вишні знову заспівали –

Ніхто не в силі знищити весну!

#Інна_Крупяк, 25.04.2025 р.

Люблю цей світ

Люблю цей світ шаленою любов’ю.

Люблю життя і все, що в ньому є:

Розкішний сад, заквітчаний весною,

І сонце, що між гілля виграє.

Люблю пташок ранкові суперечки

І подих вітру в полудневий час.

Кудись зникають всі жалі сердечні,

Коли джмелі в саду заграють джаз.

Коли з червоних келихів тюльпанів

Так хочеться напитися роси.

І пахне юна яблунька духмяно,

У гості квітень радість запросив.

Таке умиротворення в природі,

Що хочеться обняти цілий світ,

Щоб вирвати з кривавої безодні

І захистити всіх людей від бід.

#Інна_Крупяк, 27.04.2025 р.