В неділю, 7 липня, святкував свій почесний ювілей колишній голова Теофіпольського районного суду Іван Савич Стецюк

Де взялися ці 75? Як пролетіли? Як змахнули крилом та тужливо закурликали в далині?

Ніби вчора малим сиротою (адже батько помер, коли Іванкові не виповнилося і року) пішов у Гаврилівську школу, яку закінчив у 1966 році. У 1970 році закінчив Грушківецьку сільгоспшколу та здобув освіту бухгалтера, після чого працював у колгоспі, в Теофіпольському райвідділі статистики, відслужив у армії у Кишиневі (до сьогодні йому пахнуть молдавські сади, бо з того часу більше ніколи не куштував таких солодких яблук та запашних груш), працював у Гаврилівській сільській раді. Після закінчення юридичного факультету Львівського університету ім Івана Франка, працював нотаріусом у Теофіпольській державній нотаріальній конторі . Мабуть, це був найважчий час у його житті, бо і в зливу, і в заметіль мав пішки долати шлях від Медисівки до Караїни, щоб піймати якийсь транспорт та добратися на роботу, скільки разів він промокав до нитки, та промерзав до кістки – не злічити.

З 1985 року Іван Савич по 2015 року, 30 років працював головою Теофіпольського районного суду. Важка ця праця – бути суддею, бо ж від кожного твого рішення залежить людська доля, чи збудуться чиїсь надії та сподівання, чи не помре віра в справедливість. Однак в звичайній селянській сім’ї не могла вирости інша людина, як Людина світла, добра та честі. Звичайно, не всіх влаштовували його рішення (по-іншому і бути не може, адже завжди є дві сторони, у яких свої інтереси, зазвичай, суперечливі), але завжди суддя керувався Законом, мабуть тому і не нажив хоромів, статків, але має в житті головне – чудову сім’ю.

Широким, світлим та відкритим шляхом крокує все життя Іван Савич поряд із своєю дружиною Тетяною Олексіївною ( яка завжди була та є щирою порадницею і надійною підтримкою, зуміла створити сімейний затишок, до якого він завжди поспішав з роботи ), з якою виховали розумного, доброго, трудящого сина Олексія. Гордість переповнює серце Івана Савича, коли дивиться на сина, який знайшов себе у житті, зумів створити хорошу сім’ю та міцний бізнес. Завжди заклопотана і усміхнена невістка Наталія впевнено тримає у руках свою справу, адже знає, що свекор із свекрухою завжди її підтримають. А онуки – Іванко та Марійка! Які чудові, світлі, прекрасні діти! Із самого їх народження Іван Савич їх вибавив, виняньчив, виплекав!

Тож прийміть найщиріші побажання, здоров’я вам та вашим рідним, миру в сім’ї та державі, щастя та здійснення найпрекрасніших, найпотаємніших мрій. Добра вам, дорогий наш Іване Савичу.

Судді та колектив Теофіпольського районного суду