Живемо ми у маленькому селі Гаївка. Колись була в нас і восьмирічна щкола, потім початкова, і свій фельдшерський пункт, і клуб, і бібліотека. І людей було кілька сотень. Та щороку населення у селі зменшувалося, молоді шукали кращого життя у містах, бо там робота, комфортніші умови проживання. І так потроху ставало в нашому гарному селі з трьома широкими прямими вулицями все менше та менше людей.

Спочатку закрили початкову школу, далі фельшерський пункт, сільський клуб та бібліотеку. Живуть тут тепер в нас в основному пенсіонери. Є трохи сімей середнього та молодшого віку, але їх мало. Тож нема в нас нічого, лише один магазин та церква. А ми, старші люди, вже не маємо здоров’я. Відробили його, хто в колгоспі, на інших роботах, а хто у власному господарстві. Бо треба було якось виживати.

Раз на тиждень, у вівторок, на власному автомобілі приїжджає до нас фельдшер Шибенського фельдшерського пункту Надія Володимирівна Романюк. Дали її таке навантаження, хоч у Шибені працює вона на 0,75 ставки. Вона – наша рятівниця, виглядаємо її, як ясне сонечко. Бо привітна, доброзичлива, ставиться до нас, як до рідних людей. Прийде у приміщення медпункту, і хоч тут холодно, опалення відключене, обстежить, розпитає, зробить медичні маніпуляції, поміряє тиск, зробить ін’єкції, з першого разу попаде у вену, привезе ліки, розкаже, як їх приймати. Бо ж ще й веде аптеку, працює за програмою «Доступні ліки». А хто прийти не може, приходить до того додому. Кому треба, то викличе «швидку допомогу». Буває і таке, коли працює в Шибені, і хтось викликає в Гаївку, то приїжджає на виклик.

Тож щиро дякуємо їй за добре серце, за умілі руки, за лагідну вдачу, за її сумлінність та відповідальність. Дуже ми нею задоволені, повністю її довіряємо та чекаємо.

Ольга Шевчук, від вдячних жителів села Гаївка