Хтось ранок  починає з кави...

Хтось ранок починає з кави,

Хтось із обіймів, поцілунків.

У когось є робота, справи...

А хтось шукає порятунку...

А хтось спить солодко й не знає,

Що не прокинеться вже більше...

Вже дім страшним вогнем палає...

І вибухи щораз гучніші...

І знову жертви, потерпілі...

Фільм жахів наяву щоночі...

І білий світ уже не милий,

Більше нічого вже хочеш...

А чи лягаєте ви спати,

Прокляті орки, канібали?

Щоранку літачками гратись

Для вас вже стало ритуалом?

Ви хоч задумувались часом,

Для чого вам це все потрібно?

Хто вам придумує ці гасла?

Ви – зомбі, хворі безнадійно.

А чи ви знаєте, як кажуть

У нас в селі? – « Все так не буде!»

І жаба вас задушить, враже,

І розірве на клоччя груди.

І хай ви тішитесь, мов діти,

Що літачки у вас, ракети.

Звести нас хочете зі світу?

У серце цілитесь багнетом...

І хоч горять будинки наші,

Та дух наш вам не спопелити.

Вкрай повна вже терпіння чаша, –

Вас знищимо, щоб далі жити.

#Інна_Крупяк (Кушнір), 23.01.2024 р.

---

Господи, що це?  Прости мене, грішну

Господи, що це?  Прости мене, грішну,

Знов перервала  молитву питанням.

Кожного ранку новини невтішні,

Жертви, руїни...  І знову страждання...

Боже, як так?  Та невже це можливо?

Пекло хіба на землі – не деінде?

Стільки уже України спалили...

Нащо ти дав нам такого сусіда?

Боженьку, чуєш,  зроби щось, благаєм!

Ми ж християни усі православні,

А нечестивий дітей убиває...

Невже ми справді такі безталанні?

Боже, за що нам послав таку кару?

Як ще молитися? Як ще благати?

Хтось вже  втрачає надію останню...

Страшно, якщо  вже нема що втрачати.

Скільки триватиме наша спокута?

Ми наперед вже гріхи відробили.

Допоможи розірвати нам пута,

Господи, вистояти дай нам сили!

#Інна_Крупяк, 19.02.2024 р.