Прочитавши статтю в нашій газеті за 1 лютого цього року «По святу воду», написану прихожанами Свято-Михайлівського храму у Новоставцях, не можемо промовчати, хочемо висловити свої думки з цього приводу. Та й самі події, які відбуваються в громаді, заставляють нас задуматися.

У нашому Святці також минулої осені відбувся перехід релігійної громади від московського патріархату до Православної Церкви України. Схід села, на якому це вирішувалося, проходив дуже бурхливо, люди побачили, хто є хто. Але справедливість все ж перемогла. Ми щиро дякуємо всім, хто продемонстрував свою патріотичну позицію, проголосував за перехід.

Невдовзі нашим настоятелем став отець В’ячеслав. Він доклав та продовжує докладати багато зусиль, аби придбати все необхідне для проведення богослужінь та церковних обрядів. На сьогодні вже придбано багато ікон, книг українською мовою, церковного начиння.

Адже, як і в Новоставцях, наш московський батюшка просто забрав собі багато старовинних ікон, ноші для поховання, кадило, чашу для освячення води, і навіть прості речі – віник, відро, рушники, доріжки. Це так по-Божому, по Божих заповідях? Це ж не його особисті речі, це надбання церкви, якій уже більше ста років; прихожан, благодійників, які робили пожертви.

А ще непокоїть нас те, що в багатьох селах громади досі не відбувся перехід до Православної Церкви України. Як же так? Рашисти нас вбивають, а московські батюшки в цих церквах почитують Кіріла? А ті батюшки, які втратили храми, заявляють, що «скоро прийдуть наші і будемо служити в церквах, а не в хатах чи гаражах». Хіба ж це не колаборанти?

Люди добрі! Скільки ще треба похоронити наших захисників, щоб ви відреклися нарешті від всього, що пов’язує вас з державою-агресором, з цими нелюдами, кровожерливими орками?

Схаменіться, не будьте байдужими! Не забирайте останньої надії на майбутнє, не забирайте віру в нашу незалежну, суверенну, вільну Україну, в наші доблесні Збройні Сили України!

Небайдужі жителі Святця, прихожани Православної Церкви України