Ранкову пору Ростислав Стріхар, із Новоставець, розпочинає із музичного супроводу. Така вже звичка виробилася у музиканта протягом кількох десятиліть. А, узагалі, напевно ще й раніше. Бо освоїв гру на клавішних інструментах ще з дитячих років. Скільки себе пам’ятає, ростився (тому і Ростислав) із стимулом розвиватися і досягати більшого. Ось уже майже піввіку не розлучається із своїм дітищем-баяном на культурній ниві.

Сатира і гумор зростилися і визначилися додатком у світі музики. Стали симбіозом. Злилися і доповнюють одну ріку – творчість. Тож від гумористичних пігулок – світлішає душа, вселяється маса радощів і усіляких гараздів. Автор уміє пригостити шанувальників цього древнього етносу порцією смаколиків із гостротою перцю чилі. І це йому постійно вдається, бо це солодка родзинка тим, хто любить гаму приємних почуттів. А ще кличе до роздумів…

Переді мною кілька творчих збірок: поезія, проза, сатира і гумор. Різні видавництва та роки публікацій. Відчуваються в часі витончення авторського пера та життєдайне цілюще джерело, яке невичерпно струмкує, прокладаючи помітний слід для читацького загалу. Ба, більше, шанувальників мови і слова. Це є доброю прикметою для багатьох авторів творчого поля. Бо у своїй літературній історії вони засвідчили особисті якості, наполегливість у досягненні наміченого, цілеспрямованість та працьовитість. Та не менш значущим фактором для їх становлення стали міцні крила відомих українській громадськості і, передусім Поділлю, письменників та поетів. Це, зокрема, Микола Федунець, Микола Мачківський, Ольга Остапчук, Мар’ян Красуцький, Василь Горбатюк, Анатолій Ненцінський, Петро Маліш, Петро Карась, Михайло Цимбалюк та ряд інших. Саме доба незалежності розправила їх високий політ по літературному сузір’ї. Цей яскравий світ мистецтва подарував цінну думку для роздумів, насичену новизною, не уявного ще учора, сприйняттям випробувань таким, яким він є нині.

Для становлення молодих авторських сил став вплив оточення, характерна ознака свого розуміння канонів слова, вкладених у власних віршах чи прозових творах. Під лоно творчого потенціалу. І для членів літературно-поетичних об’єднань «Зорі над Полквою» та «Ліра», які діють при закладах культури Теофіполя та Новоставець.

Активна читацька аудиторія бібліотеки і місцевого ліцею спільно з учасниками літературного гурту «Ліра» переконана, що Новоставці стали піонером невичерпної скарбниці, яка увібрала в себе багату на таланти молодь та літніх людей. Працюючи з подвоєною енергією культармійці села усіляко сприяють розростанню перлинового поля своєї оази. Бо крім робочої зали, де збираються на свій доробок автори творів, задовільняють і їх смаки цікавим плетивом аматорських номерів художньої самодіяльності, різними виставками, зустрічами за круглим столом.

Саме у цьому зернослові автор цих рядків, мав нагоду побувати на одному із творчих засідань. Воно більше нагадувало конференцію, або своєрідний фестиваль. На цьому зібранні читалися, аналізувалися щойно написані твори Євгенії Кренціглової, Галини Журби-Фесун, Миколи Гаврилюка, Світлани Кислюк, Валерія Поліщука, Ростислава Стріхара. Теплі, доброзичливі слова линули на їх адресу від шанувальників таланту. Були присутні і молоді поціновувачі слів-перл своїх старших колег по творчому цеху.

– Усі ми у захваті від літературних посиденьок, – говорив тоді культармієць Олександр Щур із Новоставець. Олександр Петрович закоханий у лірику, прозу і гумор. Тож відверто вів мову про автора влучних гуморесок Ростислава Стріхара.

– Де береться стільки творчої енергії у Ростислава Петровича?

І сам на це дає відповідь. Творчий процес у його колеги карбувався ще з шкільної лави. Виділявся він не лише сприйняттям байок Леоніда Глібова та Микити Годованця, а й пробував сам писати на цю тематику. Розважав гумористичною мозаїкою – влучним слівцем не лише молодь, а й тутешній люд, що трудився на зерноочисному току чи тваринницькій фермі, новоставецьких врожайних нивах тощо. Виступав у складі агітбригади і в навколишніх селах Теофіпольського краю.

І з тих пір не розлучається з пером Ростислав Петрович. Уже видав на-гора більше двох сотень друкованих гумористичних творінь. Серед них шанувальникам до вподоби «По закону макогоном», «Стара казка на новий лад», «Люстрація», «Все лікуюча пігулка», «Грипозні вихиляси», «Граблями по реформах», «Депутату за дебати», «Супервідданість» та цілий міх інших цінних зерен життя. А в запасниках зберігається чтиво у два рази більше. Про запас.

Ось-ось на підході до поціновувачів гумору збірка «Гумористичні пігулки». Вона побачила світ 26 січня поточного року. Характерно, що це літературне надбання знаменує його славне 75-річчя, яке віншує Ростислав Петрович, як місцевий майстер слова, сьогодні, 1 лютого. З чим і вітає його пишуча братія.

А ще Ростислав Петрович талановитий музикант. Досконало володіє грою на баяні. Після закінчення Кам’янець-Подільського культосвітнього училища в 1974 році влився в районний колектив однодумців. На творчих посадах працює уже майже півстоліття. Він гідно представляв, як акомпаніатор, пісенний Теофіпольський край не лише на теренах колишнього району, а й обласних, республіканських та Міжнародних оглядах-конкурсах. І поверталися хористи із цих змагань завжди з нагородами.

Щоб стати справжнім музикантом, необхідно грати на інструментах душі, бо справжні клавішні – це серце та душа. Талант завжди має своє коріння. І Ростислав Петрович це добре пам’ятає, опираючись на творчий доробок – досвід свого учителя, земляка Антона Калениковича Ярощука.

– Людина, творча душею, ніколи не старіє, – ділиться своїми враженнями про ювіляра колишня директорка районного будинку культури, а згодом і художній керівник народного хору ветеранів війни та праці «Відлуння» Софія Бідюк, – мені здається, що Ростислав Петрович народився з баяном. Бо скільки пам’ятаю іменинника, і по народних гуляннях, то жоден культурний захід не проводився без його участі. Скрізь був задіяний здібний акомпаніатор. Ще з весни 1995 року ювіляра було призначено музичним керівником новоствореного хору із колишніх учасників і фронтовиків Другої світової війни та ветеранів праці, дітей війни. І працює беззмінно з цією категорією самодіяльних співаків дотепер.

… Аж не віриться, що за плечима Ростислава Петровича – 75! Та він такий же енергійний, невгамовний, яким був і в молодості. Принагідно нагадати, що його добрі уроки допомогли не одному учневі, по класу баяна, знайти себе серед гідних послідовників майстерності свого учителя-наставника. А ветерани хору «Відлуння», йдучи додому з кожної репетиції, несуть у собі той заряд бадьорості, який вони одержують від активної громадянської позиції свого музичного керівника.

… Хочеться доповнити сказане, що у самоцвіта Ростислава Стріхара, особливе відчуття часу. Бо його трудова біографія пишеться на одному подиху – робота з людьми і для людей. Тут немає чогось такого потаємного, бо ці секрети тісно сплетені у віночок гумору. Творча аудиторія насолоджується його влучним словом, емоційними переживаннями, філософським осмисленням життя, поєднаними з музикою.

Тож нехай творчий сад Ростислава Петровича приносить усім щедрий ужинок. Високого злету тобі, наш гумористе і музичний віртуозе! Многая літа!

Це два твої крила. Надійні у польоті…

Андрій Рудюк