Йде війна, та життя триває – разом з активною волонтерською роботою на підтримку Збройних Сил України, бійців-земляків продовжують працювати культосвітні заклади громади. Як от Новоставецький сільський будинок культури. Завдяки напруженій творчій роботі його працівників – директора Людмили Довжук, художнього керівника Олени Щур та керівника народного аматорського хорового колективу імені Антона Ярощука Олександра Щура, акомпаніатора Руслана Карасьова.

Тут працюють колективи художньої самодіяльності, клуби за інтересами, проводяться цікаві заходи.

От нещодавно відбулося відкрите засідання клубу активного довголіття «Скарб душі», участь у ньому взяли директори будинків культури, художні керівники, завідувачі клубами. Це зворушливе зібрання, вечір-зустріч, мало назву «Таланти твої, мій Новоставецький краю». Бо, справді, живуть у селі чимало талановитих людей, їх щоденна праця, життя є джерелом людської мудрості та самовідданості.

Як і завжди, до заходу старанно підготувалися: у фойє будинку культури розмістилася виставка сільських майстрів образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва – знаної (на жаль, покійної) Валентини Козуб, її доньки Надії, внучки Люби Шучури, Ніни та Альони Таранських, Майї та Діани Шутяк, Олени Братюк та Наталії Левчук, Людмили Шклярук, Тетяни Вальчук, Надії та Людмили Шевчук, Світлани Кислюк, переселенки з Бахмута Любові Чернишевої, Віри Шуляк, покійних Марії Шуляк та Ганни Майдан. По-святковому була оформлена сцена – з квітами, декорацією, запашним короваєм з нового врожаю на рушникові від Філії «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП», екраном для демонстрації слайдів. Прекрасно, на високій ноті провели захід ведучі Світлана Кислюк та Олена Щур.

Розпочалося дійство з хвилини мовчання. Адже другий рік живемо в умовах жорстокої, кривавої, повномасштабної агресії російської федерації проти суверенної України. Тож маємо пам’ятати, вшановувати світлу пам’ять усіх, хто загинув за свободу, цілісність та єдність нашої держави.

Не могли не згадати цього вечора-зустрічі про свого прекрасного земляка Антона Калениковича Ярощука. Адже була ця незабутня людина джерелом багатьох талантів. Був кваліфікованим педагогом, музикантом з абсолютним слухом, грав на всіх музичних інструментах, невтомно передавав свої знання учням.

Організатор та перший керівник Новоставецького народного хорового колективу. Але до звання народного ще було далеко, бо ж у хорі співали непрофесійні співаки, а механізатори, вчителі, буряководи, доярки. Та Антон Каленикович добився такої високої виконавської майстерності, що хор звучав як одне ціле. Його донька Світлана пригадувала, як на обласному конкурсі хорових колективів у Хмельницькому колектив виконував два твори, один з музичним супроводом, другий – аcapella. Коли почали співати пісню без супровіду, погасло світло, чи, можливо, його вимкнули навимсне. Хористи в темряві, не бачачи рук диригента, не зупинилися і виконали твір правильно, з динамічними відтінками та нюансами. Такого міг добитися лише справжній віртуоз своєї справи. За професіоналізм та високу виконавську майстерність у 1964 році колективу присвоїли звання «народний аматорський».

В пам’ять про Маестро прозвучала українська народна пісня «Закувала зозуленька» у виконанні учасників народного аматорського хорового колективу імені Антона Ярощука Новоставецького сільського будинку культури.

Антон Ярощук був самородком, взірцем для всіх, повністю відданий мистецтву, культурі, українській народній пісні. Завдяки йому є в Новоставцях чудовий, талановитий баяніст Ростислав Стріхар. Як не вмовляв його Антон Каленикович навчатися музичній грамоті, він відмовлявся, вважаючи це не чоловічою справою. Як виявилося, це стало улюбленою справою всього його життя. Ще однією пристрастю Ростислава Петровича стало гумористичне слово.

Життя – це велике диво, потрібно радіти кожній хвилині, не марнувати жодну мить. Це про виконуючу обов’язки голови сільської ветеранської організації, керівника клубу активного довголіття «Скарб душі», учасницю клубу любителів поезії «Ліра» Світлану Кислюк. Ще ж вона співає у народному аматорському хорі ветеранів «Відлуння» Теофіпольського центру культури та дозвілля. Вишиває сорочки, ікони, рушники, робить прикраси з бісеру, обереги для наших воїнів-захисників. Бо ж двоє її синів – Віктор та Володимир – на фронті, болить материнське серце без краю. Прочитала Світлана Михайлівна свої проникливі, чутливі поезії: то промовляє її душа, що ввібрала в себе красу рідної землі, щиру любов до України, до свого роду, до людей, віру в перемогу.

Зворушливим моментом зустрічі стало спілкування з майстринею, вчителькою-пенсіонеркою, Заслуженим вчителем України Вірою Шуляк. Адже прекрасно вишиває, зберігає вишивки своєї матері Ганни Пилипівни Майдан та свекрухи Марії Олексіївни Шуляк. А ще Віра Володимирівна плекає квіти, з весни до пізньої осені буяють на її обійсті, радують своєю неперевершеною красою.

Як дарунок цій людині з прекрасною душею, у виконанні Олени Щур та Людмили Довжук прозвучав романс «В саду осіннім айстри білі».

Кажуть, що талант завджди родом з дитинства, що кожна людина народжується з талантом у руці. От тільки треба знайти поле, де те зернятко найкраще проросте. Оте зернятко проросло та заколосилося чудовими прозовими та поетичними творами. Галини Фесун (Журби). Так пишуть справжні майстри слова. Бо народжується все з глибини душі, всього пережитого – радості та горя, щастя та біди, відчаю та надії, розпуки та віри. Прочитала Галина Василівна свої поезії – у них гаряча віра в перемогу, гострий біль за пораненого сина-воїна, за всіх наших бійців, які б’ють лютого ворога, виганяють його з рідної української землі. Свої твори прочитав ще один самодіяльний поет – Валерій Поліщук. У них також – біль за Україну, страшна злість на орків, віра у перемогу Збройних Сил України.

Українська вишивка є генетичним кодом нашої нації, без розуміння української символіки не станеш справжнім українцем, не зрозумієш українську душу. Ще у 2006 році при Новоставецькому сільському будинку культури був створений клуб «Вишиванка», його керівником була велика майстриня Валентина Петрівна Козуб, на жаль, уже покійна. Але її праця не пропала марно, свою майстерність вона передала доньці Надії та внучці Любі. Тепер Люба Шучура очолює клуб «Творчість +фантазія». Час не стоїть на місці, декоративно-прикладне мистецтво безперервно розвивається. Тож і на виставці до заходу представлені не лише вишивки різною технікою, а й вишивки бісером, паперопластика, бісероплетіння, роботи з стрічками, фоамірану, цементу.

А регіональний менеджер БО «Благодійний фонд «МХП – Громаді» Людмила Баранчук, за підтримки якої відбувся цей захід, щиро подякувала організаторам та учасникам засідання клубу, побажала всім міцного здоров’я, родинного щастя, а ще – продовжувати бути такими активними, вносити свій внесок у перемогу.

Бо кожний українець боронить свій фронт – військовий, волонтерський, гуманітарний, а хтось – культурний. На завершення дійства всі посмакували запашним короваєм та виконали гімн січових стрільців «Ой у лузі червона калина».

Квітне новоставецька земля талантами, хай не буде їм переводу!

А. Джус