17 серпня на 62-ому році життя назавжди зупинилося серце гідної людини, педагога за покликанням, вчительки початкових класів Шибенського ліцею Галини Іванівни Марчук. Відійшла у вічність прекрасна людина, турботлива дружина, любляча мама, добра сусідка.

Тихо, мужньо боролася із хворобою, ніколи не нарікала, не жалілася. Збирался продовжувати працювати, навчати першокласників, робити те, що найбільше вміла – сіяти добре, розумне та вічне.

Народилася та виросла Галина Іванівна у Дмитрівці, закінчила Дмитрівську початкову школу, далі Кунчанську восьмирічку, Теофіпольську середню школу. Середню спеціальну освіту здобула у Хмельницькому педагогічному училищі. Стала працювати вчителькою початкових класів в Ульянівській початковій школі. А далі впродовж 42 років трудилася в Шибенській школі (спочатку це була середня, потім ЗОШ І-ІІІ ступенів, а тепер – ліцей).

Улюбленій роботі віддавала серце і душу, понад усе любила дітей, своїх учнів, навчала їх не лише читати, писати, рахувати, пізнавати світ, – вчила їх бути добрими, справедливими, людяними. Завжди переживала за своїх вихованців, цікавилася ними. Бо ж для них, а це сотні дітей, була другою мамою.

З чоловіком Павлом Петровичем виростили двоє хороших, розумних, добрих синів Вадима та Павла. Позакінчували хлопці університети, знайшли свою стежину у житті, поодружувалися, подарували батькам онуків. Але жили далеко від мами, в Дніпрі та під Києвом.

До останнього боролася з хворобою. Та обірвалася її тоненька невидима ниточка життя. Провести Галину Іванівну а останню путь прийшло багато людей – колеги по роботі, її учні, жителі села, а ще – родичі, друзі, однокласники з Дмитрівки, Кунчі та Теофіполя.

Зворушливу промову на цвинтарі у Шибені проказав колишній директор школи Сергій Юхимович Савчук.

– Гірко та сумно, – зокрема сказав, – ща так рано покинула цей білий світ хороша людина, справжня вчителька, моя землячка, сусідка. Галина Іванівна була тихою та спокійною, ніхто не чув, щоб вона коли кричала, конфліктувала. Вона тихо та спокійно навчала своїх учнів, була вчителькою вищої категорії, за свою сумлінну роботу мала відзнаки районного відділу освіти, обласного управління науки та освіти. Наша громада, кожний, хто її знав, всі ми понесли велику втрату.

Чин похорону відслужив отець Василь Келеман. Була Галина Іванівна серед тих, хто підтримав перехід релігійної громади Шибени до Православної Церкви України. Ще на Святого Пантелеймона була в церкві, спілкувалася з односельцями. Та ніхто не може змінити Божу волю.

Хай же її добра душа знайде вічний спокій на небесах, а рідна шибенська земля буде для неї лебединим пухом! А ми запам’ятаймо її такою – світлою, привітною, доброзичливою та усміхненою.

А. Джус