Надрукувати
Категорія: №33 від 17.08.2023 року
Перегляди: 248

Це про нашу славну землячку Наталію Луцик, яка вже 18 років живе в Норвегії, займається волонтерством при громадській організації «Українська громада в Норвегії». ЇЇ батько Микола Луцик народився та виріс у Воронівцях.

Наталія ж з батьками проживала у сусідніх Ланівцях, здобувала вищу освіту у Львівському НаціональномуУніверситеті імені Івана Франка. За програмою культурного обміну разом з сестрою Тетяною поїхали до Норвегіїї, вступили там в університет Осло, закінчили магістратуру, згодом в університеті Східної Норвегії отримали додаткову спеціалізацію «вчитель математики та спеціальна педагогіка». Живе, працюює вчителем англійської мови та математики. І вболіває за Україну, рідний край, вже кілька років підтримує Воронівецьку школу.

– “В темні часи добре видно світлих людей”, – вислів, що влучно характеризує нашу землячку Наталію Луцик, – розказує директор Воронівецького ліцею Петро Стецюк, – Бо якщо тепер з діаспори, з-за кордону, такі небайдужі люди підтримують заклади освіти, це для нас дуже багато важить. Ще шість років тому вона передала нашій школі меблі для облаштування одного з навчальних класів, класу, спортивну форму для учнів, це 55 комплектів. За її сприяння та фінансування два роки тому був виготовлений та встановлений дитячий спортивний майданчик А коли почалося повномасштабне вторнення російської федерації на територію нашої незалежної України, передала нам аптечки, пледи, аби наші діти почували себе комфортно в укритті під час повітряних тривог.

І от нещодавно сталася ще одна приємна, радісна подія для учнів та вчителів ліцею – Наталія передала Воронівецькому ліцею комп’ютери, оргтехніку, комунікаційне обладнання, офісні меблі, патріотичні банери.

– Це просто неймовірно, – продовжує Петро Павлович, – все це нам було потрібно, все нам дуже підійшло. І комп’ютери, які ми встановили в початкових класах, в укритті; і канцелярські шафи, зручні стільці, тумбочки; а які чудові демонстраційні столи, один коштує на наші гроші 47 тисяч гривень; поставили ми їх в учительській, актовій залі, вестибюлі, в комп’ютерному класі. Так що ця допомога просто неоціненна. Ще ж, як виявилося, «Українська громада в Норвегії» планує надати нам меблі, тобто парти та стільці, у всі класи, а навчається в нас 98 дітей. Це було б дуже добре. Тож ми всі щиро дякуємо пані Наталі за таку підтримку у складний для всієї України час.

Як прекрасно, що є такі люди, як Наталія Луцик. А Воронівецькому ліцею просто дуже пощастило, що є така чудова землячка, яка не забуває про рідний край.

А. Джус